Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Противірусна активність та механізми антивірусної дії бацилярних біополімерів
Авторы: Рибалко С.Л. (1), Задорожна В.І. (1), Старосила Д.Б. (1), Завелевич М.П. (1), Луценко Т.М. (2), Архипова М.А. (1, 2)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
За сучасними уявленнями, фактори росту, що продукуються організмом, «природні речовини» поліпептидної природи з молекулярною масою 5–50 кДа — це поліфункціональні регулятори, які належать до класу цитокінів. З одного боку, фактори росту подібні за своїми властивостями до гормонів як білкові молекули, які беруть участь у регуляторних процесах, з іншого — припускають, що фактори росту відрізняються від гормонів у тому, що стимулюють проліферацію клітин, не беруть участі в функціонуванні клітин «в порівняно віддаленому періоді», тоді як фактори росту на відміну від гормонів своєї дії вже не проявляють. Але ствердження це в чомусь суперечне: іноді (і досить часто) кажуть про інтракринний вплив факторів росту (вони «працюють як внутрішньоклітинні месенджери, регулюючи клітинні функції»). Визначення факторів росту увесь час підлягає багаточисленним виправленням і уточненням у зв’язку з виявленням все нових і нових властивостей і особливо впливу цих факторів на функцію клітини.
Відомо, що рецептори факторів росту EGFR залучені до процесів реплікації вірусів. Віруси не тільки використовують рецептори факторів росту як кофактор для прикріплення до поверхні клітини та послідуючої інтерналізації вірусу в клітину, а також впливають на передачу сигналів через рецептори тирозинкінази на реплікації вірусів.
Раніше нами було показано, що бацилярні біополімери мають амінокислотну гомологію з рецептором епідермального фактора росту, тому метою роботи було визначення противірусної дії препаратів бацилярних біополімерів на моделях вірусів грипу, герпесу, гепатиту С, коронавірусу трансмісивного гастроентериту свиней (ТГС) та вивчення механізмів їх противірусної дії.
Вперше була показана антивірусна активність бацилярних біополімерів проти вірусів грипу, герпесу 1-го та 2-го типу, сурогатного вірусу гепатиту С — вірусу бичачої вірусної діареї, коронавірусу ТГС. Згідно з індексом селективності бацилярних біополімерів щодо вірусів грипу, герпесу, гепатиту С та коронавірусу ТГС бацилярні біополімери можна зарахувати до високоефективних антивірусних препаратів.
При визначенні механізмів антивірусної дії бацилярних біополімерів вперше було показано, що головним механізмом є блокування рецепторів епідермального фактора росту, що бере участь у репродукції цих вірусів.
Методом електрофорезу ПЛР зі специфічними праймерами до генів вірусу грипу A-PR8 виявлені мішені взаємодії вірусу грипу з бацилярними біополімерами — з Bacillus subtilis та Corinebacterium. Вперше показано, що бацилярний біополімер з Bacillus subtilis повністю блокує гени РВ1, РВ2, М1 + М2 та інгібує експресію гена гемаглютиніну.
Ще одним механізмом антивірусної дії бацилярних біополімерів є їх інтерфероніндукуюча активність, удосконалено забезпечення впорядкування процесу за співвідношенням кількісної експресії генів ПКР, РНКази L та 2–5 ОАС. Показано, що експресія генів ПКР, РНКази L та 2–5 ОАС більше подібна до експресії генів інтерферону екзогенним інтерфероном зі збільшенням кількісної експресії генів ПКР та РНКази L.
Визначений вплив бацилярних біополімерів на процеси деструкції та проліферації клітин. Вперше показано, що бацилярні біополімери виявляють значний проапоптичний вплив на клітинах Jurkat та інгібують проліферативну активність клітин, індукованих вірусами грипу, герпесу та сурогатного вірусу гепатиту С.
Вперше визначена ад’ювантна активність бацилярних біополімерів при імунізації вакцинами проти грипу, гепатиту В та герпесу Varicella zoster.