Журнал «» Том 14, №6, 2021
Вернуться к номеру
Хлорталідон для лікування артеріальної гіпертензії при тяжкій хворобі нирок
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Посилання: Agarwal R., Sinha A.D., Cramer A.E. et al. The New England Journal of Medicine. 2021 November 5. DOI: 10.1056/NEJMoa2110730.
Вступ. До сьогодні існувало небагато доказів щодо підтримки застосування тіазидних діуретиків для лікування артеріальної гіпертензії (АГ) в пацієнтів із прогресуючим хронічним захворюванням нирок.
Методи. Автори дослідження випадковим чином розподілили пацієнтів із хронічною хворобою нирок 4-ї стадії та погано контрольованою АГ, що було підтверджено даними 24-годинного амбулаторного моніторування АТ, у співвідношенні 1 : 1 у групи терапії хлорталідоном у початковій дозі 12,5 мг на добу зі збільшенням дози кожні 4 тижні за необхідності до максимальної дози 50 мг на добу або плацебо; рандомізація була стратифікована відповідно до попереднього прийому петльових діуретиків. Основним результатом була динаміка показників 24-годинного амбулаторного систолічного артеріального тиску (АТ) від вихідного рівня до 12 тижнів. Вторинними результатами були зміна від вихідного рівня через 12 тижнів співвідношення альбуміну та креатиніну сечі, рівня NT-proBNP, реніну та альдостерону плазми та загального об’єму тіла. Також була оцінена безпечність.
Результати. Всього було рандомізовано 160 пацієнтів, із яких у 121 (76 %) був цукровий діабет, а 96 (60 %) приймали петльові діуретики. На початку дослідження середня розрахункова швидкість клубочкової фільтрації становила 23,2 ± 4,2 мл на хвилину на 1,73 м2 поверхні тіла, а середня кількість призначених антигіпертензивних препаратів становила 3,4 ± 1,4. На момент рандомізації середній 24-годинний рівень систолічного АТ за даними амбулаторного моніторування становив 142,6 ± 8,1 мм рт.ст. у групі хлорталідону та 140,1 ± 8,1 мм рт.ст. у групі плацебо, а середній 24-годинний рівень діастолічного АТ становив 74,6 ± 10,18 мм рт.ст. проти 72,8 ± 9,3 мм рт.ст. відповідно. Коригована динаміка 24-годинного систолічного АТ від вихідного рівня через 12 тижнів становила 11,0 мм рт.ст. (95% довірчий інтервал (ДІ) –13,9… –8,1) у групі хлорталідону та –0,5 мм рт.ст. (95% ДІ –3,5… 2,5) у групі плацебо. Різниця між групами становила –10,5 мм рт.ст. (95% ДI –14,6… –6,4) (P < 0,001). Динаміка співвідношення альбумін/креатинін сечі від вихідного рівня через 12 тижнів була на 50 % нижчою у групі хлорталідону порівняно з групою плацебо (95% ДI 37–60). Гіпокаліємія, обернене підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, гіперглікемія, запаморочення та гіперурикемія частіше спостерігались у групі хлорталідону, ніж у групі плацебо.
Висновки. У пацієнтів із тяжкою хронічною хворобою нирок і погано контрольованою гіпертензією терапія хлорталідоном покращувала контроль артеріального тиску через 12 тижнів порівняно з плацебо.