Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология и пульмонология (246) 2008 (тематический номер)

Вступ

Бронхіальна астма (БА) належить до найбільш поширених хронічних захворювань у дітей і характеризується високим рівнем інвалідності й смертності [11]. Успіх терапії БА та прогноз значною мірою залежать від того, наскільки вчасно виявлено захворювання, а розробка профілактичних і лікувальних програм вимагає наявності відомостей про його поширеність.

Найбільшого визнання у світі здобули стандартизовані підходи до вивчення поширеності БА та алергічних захворювань у дітей, запропоновані в дослідженні International Study of Asthma and Allergies in Childhood (ISAAC), I фаза якого тривала з 1991 по 1995 р. [10]. Проведені більш ніж у 50 країнах епідеміологічні дослідження виявили зростання захворюваності на БА серед дітей, значні регіональні відмінності та суттєву різницю між даними, що отримані в дослідженнях і опубліковані в матеріалах офіційної статистики [7, 8, 10, 11].

Відзначені закономірності є характерними і для України. Стандартизовані епідеміологічні дослідження, проведені серед дітей у Києві та Харківській області, продемонстрували, що реальна поширеність БА є суттєво вищою, а отже, існує досить велика група дітей із недіагностованою БА [2, 4, 5].

Розробки клініко-епідеміологічних напрямків стосовно дітей здатні суттєво оптимізувати лікування БА на ранніх етапах, що надалы буде впливати на низку важливих медико-соціальних параметрів.

У зв'язку з цим нами проведена робота, метою якої стало виявлення недіагностованої БА в дітей за допомогою комплексного клініко-функціонального обстеження, що включало активне анкетування, дослідження ФЗД та проведення алергологічного обстеження.

У даній публікації пропонуються результати анкетного обстеження дітей.

Матеріали та методи

Епідеміологічним дослідженням було охоплено 2456 дітей (1237 хлопчиків та 1219 дівчаток) віком від 7 до 14 років — учнів загальноосвітніх шкіл м. Вінниці. Використовувались анкети ISAAC, що містили: 1) запитання щодо наявності свистячого та/або хриплячого дихання (wheezing) коли-небудь та за останні 12 місяців; свистячого та/або хриплячого дихання, індукованого фізичним навантаженням; нічного кашлю, не пов'язаного із застудою; бронхіальної астми; 2) запитання щодо тяжкості цих симптомів (частота виникнення свистячого та/або хрипля чого дихання за останні 12 місяців, порушення нічного сну, порушення мовлення). Анкети використовувалися в двох варіантах — CF (для дітей) та PF (для батьків). Перший варіант анкети заповнювали самі учні, другий — батьки учнів [3]. Статистична обробка проводилась із використанням критерію Стьюдента.

Результати та обговорення

На наявність у себе симптомів свистячого та/або хриплячого дихання вказали 619 (25,24 %) опитуваних (табл. 1). У 340 (13,84 %) дітей ці симптоми спостерігалися протягом останніх 12 місяців, причому у 184 (7,49 %) це призводило до порушення нічного сну, а у 49 (1,2 %) — навіть до розладів мовлення. За даними анкетування, у 222 дітей (9,4 %) спостерігалися напади свистячого та/або хриплячого дихання, пов'язані з фізичним навантаженням. На кашель, не пов'язаний із респіраторними інфекціями, вказали 345 (14,05 %) респондентів і, нарешті, на наявність БА — 112 (4,97 %).

Аналіз усіх обстежених дітей не виявив суттєвих відмінностей між хлопчиками та дівчатками, за винятком поширеності БА. У хлопчиків БА зустрічалася вірогідно частіше і склала 74 (5,98 %) порівняно з 38 (3,12 %) у дівчаток (P < 0,02).

Найбільш вірогідні дані в дослідженні ISAAC були отримані під час аналізу опитування учнів перших та восьмих класів. У нашому дослідженні взяли участь 330 учнів перших класів (7–8 років) та 646 восьмикласників (13–14 років).

На наявність свистячого та/або хри плячого дихання у дітей коли-небудь вказали батьки третини першокласників — 108 (32,73 %), причому цей симптом відзначався у цих дітей удвічі частіше, ніж в учнів 8 класів, які на нього вказали — 103 (15,94 %). Епізоди свистячого та/або хриплячого дихання за останні 12 місяців відзначили батьки 63 першокласників, тобто майже кожної 5-ї дитини (19,09 %). Позитивно відповіли на це запитання 60 восьмикласників, що склало 9,28 % із опитуваних цього віку (майже кожний 10-й). У той час порушення дихання після фізичного навантаження значно частіше відзначалося у дітей 13–14 років (96 осіб, 14,86 %) проти 16 першокласників, що склало лише 4,85 % , (P < 0,001). Учнів 8-х класів частіше турбував нічний кашель, не пов'язаний із застудою. На цей симптом вказали 111 дітей 13–14 років, що склало 17,2 % в порівняно з 12,73 % позитивних відповідей в анкетах першокласників (42 дитини). На наявність БА також частіше вказували восьмикласники (34 учні, або 5,27 % проти 13 позитивних відповідей у першокласників (3,94 %)).

Вірогідні відмінності знайдено під час аналізу тяжкості відповідних симптомів в обох вікових групах. Так, епізоди свистячого та/або хриплячого дихання, що виникали від 1 до 3 разів за останні 12 місяців, вірогідно частіше мали місце у дітей 7–8 років (54 дитини (16,36 %), порівняно з 44 дітьми (6,82 %) відповідно, Р < 0,001). Серед першокласників частіше зустрічалися діти з частотою утрудненого дихання 4–12 разів на рік — 8 дітей (2,42 %) порівняно із восьмикласниками, від яких ми отримали лише 11 позитивних відповідей (1,7 %). На рецидиви епізодів свистячого та/або хриплячого дихання понад 12 разів на рік частіше вказували діти старшої вікової групи — 5 учнів (0,77 %), тоді як серед анкет, заповнених батьками першокласників, ми знайшли лише одну позитивну відповідь (0,30 %). 16 (2,48 %) восьмикласників вказали на наявність у них таких тяжких епізодів порушеного дихання, які обмежували мовлення. У першокласників було зафіксовано лише 5 таких випадків (1,52 %).

Іншим показником тяжкості симп томів, що ми аналізуємо, є порушення нічного сну, спричинене свистячим та/або хриплячим диханням. Порушення нічного сну з частотою менше 1 ночі на тиждень вірогідно частіше мало місце у молодших школярів — 29 (8,79 %), тоді як серед підлітків на порушення сну вказали лише 14 дітей, що склало 2,17 %, (P < 0,001). Порушення сну з частотою більше 1 ночі на тиждень відзначали батьки 12 першокласників (3,64 %) та 8 восьмикласників (1,24 %) (P < 0,01).

В опитуваних взагалі і в групах першокласників та восьмикласників суттєвих відмінностей між дівчатками та хлопчиками щодо поширеності симптомів не виявлено. Як виняток лише поширеність свистячого та/або хриплячого дихання, індукованого фізичним навантаженням, відзначено у групі дітей 13–14 років, де вона вірогідно частіше мала місце у дівчаток — 54 випадки (17,88 %) порівняно з 42 випадками (12,21 %) у хлопчиків, (P < 0,05).

В обох опитуваних групах на наявність БА частіше вказували хлопчики.

Отримані нами результати збігаються з даними аналогічних досліджень серед дітей Центрального та Східного регіонів України [2, 4, 5], сільських дітей у Вінницькій області [6], даними чеських [9] та російських дослідників [1]. У підсумку четверта частина дітей вказала на наявність у них симптомів свистячого та/або хриплячого дихання протягом життя. Більшість із симптомів частіше зустрічалася у хлопчиків. Між дітьми молодшої (7–8 років) та старшої (13–14 років) вікових груп виявлені суттєві відмінності стосовно майже усіх пунктів анкети. Батьки першокласників вказали на переважання в дітей симптомів свистячого та/або хриплячого дихання протягом життя та за останні 12 місяців, тоді як у восьмикласників значно частіше відзначалися порушення дихання, індуковані фізичним навантаженням, та нічний кашель. У них же частіше мала місце і БА (за результатами анкети).

Дане опитування відповідає вимогам щодо проведення І етапу стандартизованих епідеміологічних досліджень за програмою ISAAC.

Висновки

1. Серед обстежених дітей 619 (25,24 %) в казали на наявність у них симптомів свистячого та/або хриплячого дихання коли-небудь, а 340 (13,84 %) — на наявність цих симптомів протягом останніх 12 місяців. Серед школярів 7–8 років вищезазначені симптоми зустрічалися вірогідно частіше порівняно з учнями 13–14 років — 108 учнів (32,73 %) проти 103 (15,94 %) і 63 учні (19,09 %) проти 60 (9,28 %) відповідно (P < 0,001).

2. У переважної більшості дітей (279) симптоми свистячого та/або хриплячого дихання виникали з частотою від 1 до 3 разів за останні 12 місяців, що склало 11,36 %; у 184 дітей (7,49 %) вони спричиняли порушення нічного сну, а у 49 (1,2 %) — викликали розлади мовлення.

3. На порушення дихання, індуковане фізичним навантаженням, вказали 222 (9,04 %) респонденти, а на нічний кашель, не пов'язаний із застудою, — 345 (14,05 %). Ці симптоми виникали частіше в дітей 13–14 років: 96 (14,86 %) проти 16 (4,85 %) у дітей 7–8 років, (P < 0,001) та 111 (17,18 %) проти 42 (12,73 %) в учнів перших класів відповідно.

4. На наявність БА вказали 112 (4,97 %) опитуваних, у тому числі 13 (3,94 %) дітей віком 7–8 років та 34 (5,27 %) дитини віком 13–14 років. Серед хлопчиків на наявність БА вказали 74 (5,98 %), тоді як серед дівчаток лише 38 (3,12 %) (P < 0,02).