Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №2, 2022
Вернуться к номеру
Аналіз макроскопічних передракових змін слизової оболонки шлунка у хворих на атрофічний гастрит, поєднаний з патологією щитоподібної залози
Авторы: Сімонова О.В., Мосійчук Л.М., Коненко І.С., Петішко О.П.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: провести аналіз передракових змін слизової оболонки (СО) шлунка за даними ендоскопічного дослідження з режимами збільшення і вузькосмугової візуалізації (NBI) у хворих на атрофічний гастрит (АГ), поєднаний зі структурними змінами щитоподібної залози (ЩЗ).
Матеріали та методи. Макроскопічний стан СО шлунка вивчали за допомогою ендоскопії з використанням відеоендоскопічної системи EVIS EXERA III з гастроскопом Olympus 190 (Японія), що дозволяє з високою вірогідністю діагностувати передракові зміни; ендоскопія була проведена 121 хворому (90 жінок, 31 чоловік, середній вік (59,3 ± 2,5) року). Сонологічне дослідження ЩЗ проведено на сканері Toshiba Xario лінійним трансдюсером з частотою 5–12 МГц. За його результатами хворі на АГ були розподілені на наступні групи: І група — хворі на АГ з вогнищевими змінами в ЩЗ (60 осіб), ІІ група — хворі на АГ з дифузними змінами в ЩЗ (28 осіб), ІІІ — хворі на АГ без змін в ЩЗ (33 особи). Проведено кореляційний аналіз отриманих даних.
Результати. Виявлено, що пацієнтам з вогнищевими змінами в ЩЗ були притаманні збільшення частоти дифузних атрофічних змін СО шлунка (порівняно з ІІІ групою), збільшення частоти і поширеності вузлувато-бугристого рельєфу (p < 0,05, порівняно з ІІ й ІІІ групами), збільшення частоти поліпів шлунка (порівняно з ІІІ групою, p < 0,05), збільшення частоти ксантом шлунка (вдвічі частіше, ніж в ІІ групі, й в чотири рази — порівняно з ІІІ групою, p < 0,05). Відмічено переважання частоти дифузного поширення кишкової метаплазії (КМ) СО шлунка у пацієнтів з вогнищевими змінами в ЩЗ (75,0 %) порівняно з ІІ й ІІІ групами (42,8 й 42,4 % відповідно), що є вагомою ознакою прогресування передракових змін (p < 0,05). Дисплазію СО шлунка виявлено тільки у пацієнтів з вогнищевими змінами ЩЗ (15,0 %, p < 0,05), що у всіх випадках поєднувалось з наявністю КМ СО. Виявлені закономірності було підтверджено результатами кореляційного аналізу.
Висновок. Таким чином, проведений аналіз показав існування тісного взаємозв’язку між структурними змінами ЩЗ (перш за все вогнищевого характеру) й розвитком передракових змін СО шлунка, що свідчить про необхідність подальшого ретельного вивчення даної проблеми.