Мобильная версия

Журнал «Травма» Том 23, №2, 2022

Аналіз результатів монокондилярного ендопротезування в умовах зниженої щільності кісткової тканини

Авторы: Мовчанюк В.О. (1), Жук П.М. (1), Карпінська О.Д. (2), Карпінський М.Ю. (2)
(1) — Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(2) — ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Біль є основною причиною ендопротезування суглобів, але для багатьох пацієнтів це дає можливість відновити функціональні спроможності. Анкети для самозвітів відображують сприйняття людьми власного стану здоров’я та задоволеність ним. Більше того, фізичні функції краще характеризують самі пацієнти, ніж лікарі. Мета: визначити ефективність розробленої методики монокондилярного ендопротезування колінного суглоба в умовах зниженої щільності кісткової тканини. Матеріали та методи. Були досліджені 3 групи пацієнтів: І група — 59 (67,8 %) осіб, пацієнти з нормальною щільністю кістки, яких оперували за класичною методикою монокондилярного ендопротезування; ІІ група — 6 (6,9 %) осіб, пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким було проведено монокондилярне ендопротезування за авторською методикою, ІІІ група — 22 (25,3 %) пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким виконували монокондилярне ендопротезування колінного суглоба за класичною методикою. Усім пацієнтам до та через рік після ендопротезування було проведене анкетування за опитувальником KOOS. Результати. До лікування пацієнти відчувають значні незручності з колінним суглобом, що проявляється больовим синдромом при рухах колінного суглоба — згинанні та розгинанні, ходьбі не тільки сходами, а й по рівній поверхні. Хворі в більшості випадків скаржаться на набряк колінного суглоба, болі вночі та після тривалого відпочинку. Симптоматика більше проявляється в пацієнтів старшого віку (понад 65 років) та у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини — остеопорозом, що є ускладнюючим фактором. Стан пацієнтів після ендопротезування також залежить не тільки від якості проведеної операції, а й від віку пацієнта, тобто чим більший вік хворого, тим вища ймовірність гіршого результату, а також від наявності супутніх захворювань, особливо остеопорозу. Гірші результати ендопротезування у пацієнтів ІІІ групи були пов’язані з ускладненнями, які в деяких хворих призвели до ревізій. Висновки. У пацієнтів ІІ групи, яким було зроблене монокондилярне ендопротезування за новою методикою, результати наближалися до таких І групи — пацієнтів без остеопорозу. З огляду на те, що в ІІ групі були пацієнти доволі похилого віку, результати ендопротезування трохи нижчі, але близькі до таких І групи та кращі, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Ускладнень у пацієнтів ІІ групи не було. Авторська методика монокондилярного ендопротезування колінного суглоба дозволяє не тільки отримати хороші результати на фоні остеопоротичних змін, а і збільшити вікову границю оперованих хворих, вона може бути запропонована до більш широкого використання.

Background. Pain is the main cause of joint arthroplasty, but for many patients it allows to restore functional capacity. Self-report questionnaires reflect people’s perceptions and satisfaction with their own health. Moreover, physical functions are better characterized by patients themselves than by physicians. The purpose was to determine the effectiveness of the developed method of monocondylar knee arthroplasty in conditions of low bone density. Materials and methods. 3 groups of patients were studied: Group I — 59 (67.8 %) people, patients with normal bone density, who were operated on by the classical method of monocondylar endoprosthesis; Group II — 6 (6.9 %) patients with low bone density, who underwent monocondylar endoprosthesis according to the author’s method, Group III — 22 (25.3 %), patients with low bone density who underwent monocondylar endoprosthesis knee joint according to the classical method. All patients before and one year after arthroplasty were surveyed according to the KOOS questionnaire. Results. Prior to treatment, patients experience significant discomfort with the knee joint, which is manifested in the presence of pain during movements of the knee joint — flexion and extension, walking not only on the stairs but also on a flat surface. Patients in most cases complain of swelling of the knee joint, pain at night and after a long rest. Symptoms are more pronounced in elderly patients — over 65 years, and in patients with low bone density — osteoporosis, which is a complicating factor. The condition of patients after arthroplasty also depends not only on the quality of the operation, but also on the patient’s age, ie, the older the patient, the greater the likelihood of worse results, as well as the presence of comorbidities, especially osteoporosis. Worse endoprosthesis outcomes in group III patients were due to complications that led to revisions in some patients. Conclusions. In patients of group II, who underwent monocondylar endoprosthesis according to the new method, the results were close to the results of group I — patients without osteoporosis. Due to the fact that in group II there were quite elderly patients, the results of arthroplasty were slightly lower, but close to the results of group I and better than in patients of group III. There were no complications in patients of group II. The author’s technique of monocondylar knee arthroplasty allows to obtain good results not only against the background of osteoporotic changes, but also to increase the age limit of operated patients and can be offered for wider use.

Ключевые слова

колінний суглоб; монокондилярне ендопротезування; остеопороз

knee joint; monocandillary arthroplasty; osteoporosis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.23.2022.885

Вступ

Останніми роками частота ендопротезування колінного суглоба збільшилася [1]. Біль є основною причиною ендопротезування суглобів, але для багатьох пацієнтів це дає можливість відновити функціональні спроможності [2]. Пацієнти мають різні рівні очікування щодо післяопераційного функціонального покращення та повернення до фізичних вправ, спортивної діяльності та повноцінного повсякденного життя [3].

Сьогодні задоволеність пацієнтів стала основним напрямком при оцінці результатів ендопротезування [4]. Анкети для самозвітів відображують сприйняття людьми власного стану здоров’я та задоволеність ним [5]. Більше того, фізичні функції краще характеризують самі пацієнти, ніж лікарі.

Шкала результатів травм коліна та остеоартриту (KOOS) — це спеціальний інструмент для коліна, розроблений для оцінки ставлення пацієнтів до свого коліна та пов’язаних із ним проблем. KOOS оцінює як короткострокові, так і довгострокові наслідки захворювання коліна. Він містить 42 пункти по 5 субшкалах, що оцінюють окремо: біль, інші симптоми, функції у повсякденному житті, функції у спорті та відпочинку та якість життя, пов’язані з коліном.

Опитувальник KOOS був розроблений у 1990-х роках. З моменту першої публікації 1998 року психометричні властивості KOOS оцінювалися більше ніж у двадцяти окремих дослідженнях у всьому світі. Крім того, KOOS оцінювався та порівнювався з іншими інструментами у кількох оглядах [6–9].

Мета: визначити ефективність, розробленої методики монокондилярного ендопротезування колінного суглоба в умовах зниженої щільності кісткової тканини.

Матеріали та методи

Для порівняльного аналізу результатів лікування пацієнтів зі зниженою щільністю кісткової тканини за класичною та авторською методиками були досліджені 3 групи пацієнтів. І група — 59 (67,8 %) осіб, пацієнти з нормальною щільністю кістки, яких оперували за класичною методикою монокондилярного ендопротезування; ІІ група — 6 (6,9 %) осіб, пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким було проведене монокондилярне ендопротезування за авторською методикою (рис. 1). Авторська методика полягає в тому, що в разі інтраопераційного виявлення зниженої щільності кісткової тканини великогомілкової кістки нами з превентивною метою проводилось установлення в сагітальній площині двох кортикальних гвинтів у великогомілкову кістку нижче від опилу плато [10]. ІІІ група — 22 (25,3 %) пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким виконували монокондилярне ендопротезування колінного суглоба за класичною методикою.

Усім пацієнтам до та через рік після ендопротезування було проведене анкетування щодо функціональних можливостей і проблем, пов’язаних із колінним суглобом, за опитувальником KOOS.

Статистичний аналіз включав такі розділи анкети: «Симптоми» (S1-S4), «Скутість» (S5-S6), «Біль» (Р1-Р9) та «Якість життя» (Q1-Q4). Оцінку повсякденного життя та спорту не проводили через те, що великий розкид пацієнтів за віком пояснює значний розкид відповідей на питання і результат після ендопротезування.

Дані анкет були оброблені статистично. Враховуючи номінальний характер даних, використовували метод спряжених таблиць із розрахунком за критерієм V Крамера [11].

Результати та обговорення

Треба відзначити, що відповіді пацієнтів часто мали неоднозначний характер, що пов’язано із семантикою таких понять, як «інколи — рідко», «слабкий — помірний», «сильний — дуже сильний». Тому результати опитувальника KOOS, як і всіх подібних, заснованих на відчутті пацієнта, мають відносну значущість. Оцінку стану суглоба після ендопротезування в пацієнтів із двобічним гонартрозом проводили після двобічного ендопротезування. Розподіл пацієнтів за ознакою набрякання коліна наведено в табл. 1.

До лікування відмічали набряк колінного суглоба часто 26 (29,9 %) і завжди — 61 (70,1 %) пацієнт, причому різниці в розподілі цього симптому між групами не виявлено (р = 0,090).

Після ендопротезування кращі результати спостерігали у пацієнтів І групи: відсутність набряку колінного суглоба відмічали 28 (47,5 %) пацієнтів, у 20 (33,9 %) такий симптом спостерігався рідко, в 11 (18,6 %) — інколи. У пацієнтів ІІ групи симптом набряку колінного суглоба був відсутній у 2 (33,3 %), рідко — у 3 (50,0 %) і іноді — в 1 (16,7 %). Гірші результати були в пацієнтів ІІІ групи: у 9 (40,9 %) пацієнтів інколи, у 10 (45,5%) — рідко були скарги на набрякання коліна, відсутність симптому відмічали 3 (13,6 %) хворі. Статистичної значущості в розподілі симптому набрякання колінного суглоба після ендопротезування не виявлено (р = 0,058), але відзначена більша кількість пацієнтів із набряками коліна в ІІІ групі.

Результати аналізу симптому скреготу чи хрусту в колінному суглобі наведені в табл. 2.

На частий та постійний шум (хрускіт, скрегіт) у колінному суглобі до лікування скаржилися 75 (86,2 %) пацієнтів, розподіл цього симптому в групах однаковий (р = 0,029).

Після ендопротезування відмічали значуще зменшення симптому, але у пацієнтів ІІІ групи рідко (15 (68,2 %) осіб) шум все ж спостерігався, тоді як у І групі рідкісний шум відмічали 25 (42,4 %) осіб, а у ІІ групі — 2 (33,3 %) пацієнти. Незважаючи на явне збільшення ускладнень у пацієнтів ІІІ групи, розподіл симптому після ендопротезування в групах статистично незначущий (р = 0,088).

Аналіз симптому заклинювання чи блокування коліна при рухах наведений у табл. 3.

За даними статистичного аналізу, симптом заклинювання в колінному суглобі при рухах спостерігався часто та завжди у 87,4 % випадків зі статистично однаковою (р = 0,084) частотою в групах пацієнтів. Після операції ендопротезування колінного суглоба у 46 (52,9 %) осіб цей симптом повністю зник. Але 41 (47,1 %) пацієнт іноді або рідко відмічав утруднення рухів. Треба сказати, що в пацієнтів ІІІ групи заклинювання коліна після ендопротезування спостерігалося у 6 (12,6 %) випадках. Різниці у розподілі частоти симптому заклинювання у коліні після ендопротезування не виявлено (р = 0,140).

Аналіз анкетних даних за симптомом здатності повного розгинання колінного суглоба наведений у табл. 4.

За даними проведеного статистичного аналізу, 81,6 % пацієнтів до лікування здатні були інколи (рідко) повністю розігнути колінний суглоб. Причому у 2 (33,3 %) осіб ІІ групи та 6 (27,3 %) осіб ІІІ групи колінний суглоб повністю не розгинався ніколи. Значущої різниці в розподілі симптому не виявлено (р = 0,360). Після ендопротезування 24,1 % пацієнтів не відмічали труднощів у повному розгинанні коліна, але ознаки незначної згинальної контрактури спостерігали у 39 (44,8 %) пацієнтів. Частіше симптом зберігався у пацієнтів ІІІ групи — у 13 (59,1 %) осіб. Статистичної різниці в розподілі симптому не виявлено (р = 0,376).

Аналіз даних анкети щодо здатності повністю зігнути коліно наведений у табл. 5.

За аналізом анкетних даних щодо здатності згинання колінного суглоба було визначено, що до лікування 32 (36,8 %) пацієнти ніколи не могли зігнути повністю суглоб, причому найбільше таких пацієнтів було в ІІІ групі — 15 (68,2 %) осіб та ІІ групі — 3 (50,0 %) особи, у той же час у І групі таких пацієнтів було 14 (23,7 %). У І групі 18 (30,5 %) осіб могли іноді згинати колінний суглоб повністю, у ІІ групі таких хворих не було, а в ІІІ — тільки 2 (9,1 %). Різниця в розподілі пацієнтів за цим симптомом була статистично значущою (р = 0,003), це пояснюється полегшенням симптоматики в I групі, що вплинуло на розподіл.

Треба відмітити, що деякі конструкції ендопротезів не дають можливості повного згинання, отже, за норму треба вважати кут згинання 105°, тобто функціонально необхідний кут для здійснення повноцінної ходьби, підйому сходами, сидіння та вставання зі стільця. Після ендопротезування у 21 (24,1 %) пацієнта повністю відновилась здатність згинання коліна, переважно в І групі — 17 (28,8 %) осіб. Найгірші результати були у пацієнтів ІІІ групи: 14 (63,6 %) осіб тільки інколи могли згинати коліно повністю, у І групі таких пацієнтів було 17 (28,8 %). Різниця в розподілі в групах за цим симптомом статистично значуща (р = 0,024).

Результати статистичного аналізу даних щодо симптому скутості в колінному суглобі вранці наведені в табл. 6.

За даними проведеного аналізу визначено, що сильну та дуже сильну скутість у колінному суглобі при прокиданні вранці відмічала 71 (81,6 %) особа, причому найбільше на цей симптом скаржилися пацієнти ІІІ групи — 20 (90,9 %), хоча і в І групі таких осіб було багато — 45 (76,3 %). У розподілі симптому по групах встановлена значуща різниця (р = 0,001).

Після лікування скутість у колінному суглобі повністю зникла у 36 (41,4 %) пацієнтів, більше таких осіб було в І групі — 28 (47,5 %) та ІІ групі — 3 (50,0 %). Часткове збереження симптому у вигляді помірної скутості відзначалося у 5 (22,7 %) пацієнтів ІІІ групи, 5 (8,5 %) пацієнтів І групи та в 1 (16,7 %) — ІІ групи. Незважаючи на гірші результати у ІІІ групі, розподіл симптому в групах статистично незначущий (р = 0,219).

Статистичний аналіз (табл. 7) показав, що тільки 26 (29,9 %) пацієнтів відмічають сильну скутість у колінному суглобі після відпочинку, переважно це пацієнти ІІІ групи — 12 (54,5 %). 65,6 % осіб оцінюють цей симптом як помірний, а 4,6 % (4 особи І групи) — як слабкий. Різниця в розподілі симптому в групах виявилась статистично значущою (р = 0,040).

Після ендопротезування колінного суглоба у 24 (27,6 %) пацієнтів відмічалась помірна скутість суглоба після відпочинку, переважно у ІІІ групі — 10 (45,5 %) осіб. Відсутність симптому скутості відмічали 29 (33,3 %) осіб, переважно в І групі — 25 (42,4 %). У більшості випадків (39,1 %) пацієнти відмічали слабку скутість. Розподіл симптому в групах статистично незначущий (р = 0,075).

Результати статистичного аналізу щодо болю в колінному суглобі наведені в табл. 8.

За даними аналізу було визначено, що до лікування 98,9 % пацієнтів щодня або завжди відчували біль у колінному суглобі, різниці у розподілі болю між групами не було (р = 0,788). Після ендопротезування 9 (15,3 %) пацієнтів І групи болю в коліні не відмічали, притому 39,1 % скаржилися на періодичні болі в коліні, із них у І групі — 20 (33,9 %) на щомісячний біль, 24 (40,7 %) — на щотижневий біль та 6 (10,2 %) — на щоденний біль, із ІІ групи на щотижневий і щомісячний біль скаржилися по 3 (50,0 %) пацієнти, у ІІІ групі 11 (50,0 %) осіб відмічали періоди болю щомісячно, 9 (40,9 %) — щотижня та 2 (9,1 %) — щодня. Розподіл симптому болю між групами після ендопротезування був статистично незначущим (р = 0,395).

Розглядаючи наявність болю в колінному суглобі в пацієнтів із гонартрозом при виконанні деяких рухів, треба відмітити, що біль при згинанні/розгинанні коліна, біль при опорі на одну кінцівку та інші рухи із навантаженням коліна є першою ознакою запальних явищ. Тому чим триваліший дегенеративний процес у суглобі, тим сильніший больовий синдром.

Аналіз больового синдрому в колінному суглобі при повертанні на нозі наведений у табл. 9.

Повертання на нозі є доволі болісним рухом, тому перед лікуванням всі пацієнти оцінювали біль при цих рухах як сильний чи дуже сильний (р = 0,191).

Після ендопротезування болю при повертанні на нозі не відмічали лише 11 (12,6 %) із всіх хворих. Решта відмічали наявність слабкого болю — 32 (36,8 %) та помірного — 44 (50,6 %) особи. Різниці у розподілі синдрому між групами не знайдено (р = 0,264). Треба відмітити, що дані рухи не рекомендовані пацієнтам після ендопротезування й можуть бути лише невимушено випадковими.

Результати аналізу наявності больового синдрому при повному розгинанні колінного суглоба наведені в табл. 10.

До лікування тільки 5,7 % пацієнтів оцінювали біль при повному розгинанні колінного суглоба як помірний, інші відмічали сильний чи дуже сильний. Різниці між групами не знайдено (р = 0,217).

Після ендопротезування більшість пацієнтів (69,0 %) відмічали слабкий біль при повному розгинанні коліна, біль відсутній був у 10 (16,9 %) пацієнтів І групи, 1 (167 %) — ІІ та 2 (9,1 %) — ІІІ групи. Помірний біль при повному розгинанні коліна відмічали 8 (13,6 %) пацієнтів І групи, у ІІ групі — 1 (16,7 %), у ІІІ — 5 (22,7 %). Хоча значущої різниці не знайдено (р = 0,217), у ІІІ групі більша частина пацієнтів відмічала помірний біль.

Результати оцінки болю при повному згинанні коліна наведені в табл. 11.

За даними проведеного аналізу анкетних даних було визначено, що до лікування 89,6 % хворих оцінювали біль при згинанні колінного суглоба як сильний та дуже сильний, у І групі 8 (13,6 %) пацієнтів оцінювали біль при згинанні коліна як помірний. Різниці в розподілі болю при згинанні колінного суглоба між групами не було (р = 0,188).

Після лікування більшість пацієнтів (52,9 %) не відмічали болю при згинанні коліна, найбільше таких осіб в І групі (40 (67,8 %)), також у ІІ групі 4 (66,7 %) особи не відмічали болю при згинанні коліна, на відміну від хворих ІІІ групи, у якій таких пацієнтів було лише 2 (9,1 %). В ІІІ групі 10 (45,5 %) осіб оцінювали біль при згинанні коліна як слабкий та 9 (40,9 %) — як помірний. Отже, за результатами лікування різниця між групами за больовим синдромом при згинанні коліна була статистично значущою (р = 0,001).

Аналіз даних анкет щодо болю в колінному суглобі при ходьбі по плоскій поверхні (табл. 12) показав, що переважна більшість пацієнтів (85,1 %) оцінює його як помірний, і тільки 6 хворих ІІІ групи (27,3 %) та 5 пацієнтів із І групи (8,5 %) скаржилися на сильний біль.

Після ендопротезування кращі результати були в І групі: 42 (71,2 %) особи не відмічали болю при ходьбі, у ІІ групі таких пацієнтів було 3 (50,0 %), у ІІІ — 5 (22,7 %). Слабкий біль при ходьбі відмічали 10 (45,5 %) пацієнтів ІІІ групи, 2 (33,3 % ) — у ІІ групі та 16 (27,1 %) — у І. Решта 9,2 % хворих відмічали помірний біль, більшість із них — хворі III групи — 6 (27,3 %).

За даними статистичного аналізу щодо болю під час ходьби вгору або вниз сходами (табл. 13) було визначено, що 86,2 % пацієнтів мали сильний чи дуже сильний біль у колінному суглобі, і тільки 12 (20,3 %) осіб І групи оцінювали біль при цих рухах як помірний. Розподіл за цим синдромом між групами статистично незначущий (р = 0,118).

Після ендопротезування в більшості хворих (44,8 %) біль при ходьбі сходами зник, переважно у пацієнтів І групи — 35 (59,3 %), в II групі — у 2 (33,3 %) осіб, у ІІІ групі — у 2 (9,1 %). Пацієнти ІІІ групи переважно відмічали наявність помірного болю при ходьбі сходами — 10 (45,5 %) осіб. Розподіл даного синдрому між групами статистично значущий (р = 0,001).

Проведений статистичний аналіз прояву болю в пацієнтів із гонартрозом вночі (табл. 14) до лікування показав, що 66,7 % хворих відмічали помірний біль і 26,4 % — сильний. Різниці у розподілі больового синдрому в нозі між групами не виявлено (р = 0,458).

Після ендопротезування хворі відмічали відсутність болю вночі: у І групі — 33 (55,9 %) та у ІІ групі — 2 (33,3 %) особи. Слабкий біль відмічали пацієнти І групи — 20 (33,9 %), ІІ — 2 (33,3 %), ІІІ — 6 (27,3 %). 17 пацієнтів оцінювали нічний біль як помірний, серед них 6 (10,2 %) — із І групи, ІІ – 2 (33,3 %), ІІІ — 9 (40,9 %), причому 3 (13,6 %) особи з ІІІ групи скаржилися на прояви сильного нічного болю. Розподіл больового синдрому вночі між групами статистично значущий (р = 0,001).

Результати аналізу даних анкет щодо болю при сидінні чи лежанні наведені в табл. 15.

До лікування переважна більшість пацієнтів оцінювала біль у колінному суглобі при сидінні та лежанні як помірний (67,8 %), 18,4 % — як сильний і 13,8 % — як дуже сильний. Розподіл больового синдрому між групами виявився незначущим (р = 0,064).

Після ендопротезування колінного суглоба 60,9 % пацієнтів не відмічали болю при сидінні чи лежанні, більшість із них були з І групи — 43 (72,9 %). На слабкий біль більше скаржилися пацієнти ІІІ групи — 10 (45,5 %), також у цій групі хворі відмічали помірний біль — 5 (22,7 %) осіб. Розподіл цього симптому після ендопротезування виявився статистично значущим (р = 0,003).

Проаналізували частоту больового синдрому в колінному суглобі при вертикальному стоянні (табл. 16).

За результатами аналізу визначено, що до лікування більшість пацієнтів відмічали помірний біль у колінному суглобі при спокійному вертикальному стоянні (69,0 %), 31,0 % хворих оцінювали біль як сильний чи дуже сильний. Розподіл синдрому в групах статистично близький (р = 0,310). Після ендопротезування колінного суглоба 69,0 % пацієнтів не відмічали болю при стоянні, разом з тим у І групі 11 (18,6 %), у ІІ — 3 (50,0 %) та у ІІІ — 10 (45,5 %) пацієнтів оцінювали больовий синдром як слабкий, причому в ІІІ групі 3 (13,6 %) хворі відмічали помірний біль. Після лікування розподіл больового синдрому при вертикальному стоянні був статистично значущим (р = 0,001).

Наступним блоком анкети, що аналізували, була оцінка відчуттів, пов’язаних із проблемами в колінному суглобі.

Результати аналізу загальних проблем із суглобом наведені в табл. 17.

До лікування всі пацієнти скаржилися, що проблеми з коліном були щодня (74,7 % осіб) та завжди (25,3 %). Найгірші результати опитування були в ІІ та в ІІІ групі: 5 (83,3 %) та 12 (54,5 %) осіб відповідно мали проблеми з коліном, які оцінювали як постійні (завжди), різниця між групами хворих статистично значуща (р = 0,001).

Після ендопротезування колінного суглоба в пацієнтів І групи повністю зникли проблеми з коліном у 33 (55,9 %) осіб, але у 18 (30,5 %) та 8 (13,6 %) пацієнтів проблеми виникали щомісяця чи щодня відповідно. У ІІ групі у 3 (50,0 %) пацієнтів проблеми виникали щомісяця, а у 2 (33,3 %) — щодня. У ІІ групі були гірші результати опитування: у 3 (13,6 %) осіб проблеми були щомісяця, а у 10 (45,5 %) — щодня. Різниця між групами виявилася статистично значущою (р = 0,001).

Результати аналізу оцінки щодо зміни діяльності, пов’язаної з проблемами в колінному суглобі, наведені в табл. 18.

За даними аналізу, із прогресуванням дегенеративних процесів у колінному суглобі в більшості пацієнтів (73,6 %) значно змінюється спосіб життя, і тільки 18,4 % опитаних зміни у діяльності оцінюють як помірні. Звичайно, це пов’язано з первинним видом діяльності людини — активний спосіб життя при захворюванні колінного суглоба змінюється на більш повільний, а спокійна, переважно сидяча робота не потребує значних змін. Різниці в розподілі між групами не виявлено (р = 0,258).

Після ендопротезування 29,9 % пацієнтів повернулися до звичайного життя, переважно це особи І групи (25 (42,4 %)). У І групі 28 (47,5 %) хворих трохи змінили свою діяльність, ще 6 (10,2 %) — помірно. У ІІ групі пацієнти оцінили зміну діяльності «трохи» (50,0 %) та «помірно» (50,0 %). Результати в ІІІ групі: по 9 (40,9 %) пацієнтів змінили діяльність трохи чи помірно і 3 (13,6 %) — значно. Різниця в розподілі зміни діяльності значуща (р = 0,001).

Результати оцінки впевненості в колінному суглобі наведені в табл. 19.

Як показав аналіз анкетних даних, значно турбувалися щодо недостатньої впевненості в колінному суглобі 87,4 % всіх пацієнтів, розподіл між групами за цією оцінкою однаковий (р = 0,069).

Після ендопротезування в І групі у 35 (59,3 %) пацієнтів не було сумнівів у функціональності коліна, у 24 (40,7 %) вони були незначні (трохи). У ІІ групі 4 (66,6 %) пацієнти трохи турбувалися про колінний суглоб і 2 (33,3 %) — помірно. У ІІІ групі більшість хворих оцінювали недостатність впевненості у функціонуванні коліна як помірну — 14 (63,6 %) випадків, в 3 (13,6 %) випадках — як значну. Отже, різниця між групами статистично значуща (р = 0,001).

Оцінка клопоту, який виникає в пацієнтів із колінним суглобом, наведена в табл. 20.

Звичайно, до лікування хворі мають значні чи надзвичайні клопоти з колінним суглобом, причому майже однаково у всіх групах (р = 0,353). Після ендопротезування в І групі клопоти зникли у 32 (54,2 %) осіб, 22 (37,3 %) та 5 (8,5 %) пацієнтів оцінюють турбування як незначні — «трохи» та «помірно» відповідно. В ІІ групі 1 (16,7 %) пацієнт не має клопоту з коліном, 3 (50,0 %) мають трохи клопоту, інші — помірні. В ІІІ групі 12 (54,5 %) пацієнтів відмічають трохи клопоту з коліном, 7 (31,8 %) — помірні та 3 (13,6 %) — значні клопоти. Розподіл за цією ознакою між групами статистично значущий (р = 0,001).

За проведеним аналізом анкетних даних можна зробити висновки, що до лікування пацієнти відчувають значні незручності з колінним суглобом, що проявляється больовим синдромом при рухах колінного суглоба — при згинанні та розгинанні, ходьбі не тільки сходами, а й по рівній поверхні. Хворі у більшості випадків скаржаться на набряк колінного суглоба, болі вночі та після тривалого відпочинку. Симптоматика більше проявляється в пацієнтів старшого віку (понад 65 років) та у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини — остеопорозом, що є ускладнюючим фактором.

Стан пацієнтів після ендопротезування також залежить не тільки від якості проведеної операції, а й від віку пацієнта, тобто чим більший вік хворого, тим вища ймовірність гіршого результату, а також від наявності супутніх захворювань, особливо остеопорозу.

Наявність больового синдрому в коліні при згинанні чи розгинанні, тривалому відпочинку, вночі, а також набряк тканин суглоба можна пояснити недостатністю м’язово-зв’язкового апарату, який сильно страждає при тривалому перебігу дегенеративних захворювань суглобів та при недостатності післяопераційної терапії та реабілітаційних заходів.

Гірші результати ендопротезування в пацієнтів ІІІ групи були пов’язані з ускладненнями, які в деяких пацієнтів призвели до ревізій.

Висновки

У пацієнтів ІІ групи, яким було зроблено монокондилярне ендопротезування за новою методикою, результати наближалися до таких І групи — пацієнтів без остеопорозу. Через те що у ІІ групі були пацієнти доволі похилого віку, результати ендопротезування були трохи гіршими, але близькими до результатів І групи та кращими, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Ускладнень у пацієнтів ІІ групи не було.

Таким чином, авторська методика монокондилярного ендопротезування колінного суглоба дозволяє не тільки отримати хороші результати на фоні остеопоротичних змін, а й збільшити вікову границю оперованих хворих, вона може бути запропонована до більш широкого використання.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 07.05.2022

Рецензовано/Revised 19.05.2022

Прийнято до друку/Accepted 28.05.2022

Список литературы

1. Dixon T., Shaw M., Ebrahim S., Dieppe P. Trends in hip and knee joint replacement: socioeconomic inequalities and projections of need. Ann. Rheum. Dis. 2004. 63. 825-830. http://dx.doi.org/10.1136/ard.2003.012724

2. Healy W.L., Sharma S., Schwartz B., Iorio R. Athletic activity after total joint arthroplasty. J. Bone Joint Surg. Am. 2008. 90. 2245-2252. http://dx.doi.org/10.2106/JBJS.H.00274

3. Weiss J.M., Noble P.С., Conditt M.А. et al. What functional activities are important to patients with knee replacements? Clin. Orthop. Relat. Res. 2002. 172-188.

4. Kwon S.K., Kang Y.G., Kim S.J., Chang C.В., Seong S.C., Kim T.K. Correlations between commonly used clinical outcome scales and patient satisfaction after total knee arthroplasty. J. Arthroplasty. 2010. 25. 1125-1130. http://dx.doi.org/10.1016/j.arth.2009.10.015

5. Carr A., Hewlett S., Hughes R. et al. Rheumatology outcomes: the patient’s perspective. J. Rheumatol. 2003. 30. 880-883.

6. Roos E.М., Lohmander L.S. Knee injury and Osteoarthritis Outcome Score (KOOS): from joint injury to osteoarthritis. Health Qual. Life Outcomes 2003. 1.64.

7. Rodriguez-Merchan E.C. Knee instruments and rating scales designed to measure outcomes. Journal of orthopaedics and traumatology: official journal of the Italian Society of Orthopaedics and Traumatology. 2012. 13.1-6.

8. Collins N.J., Misra D., Felson D.Т., Crossley K.М., Roos E.M. Measures of knee function: International Knee Documentation Committee (IKDC) Subjective Knee Evaluation Form, Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score (KOOS), Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score Physical Function Short Form (KOOS-PS), Knee Outcome Survey Activities of Daily Living Scale (KOS-ADL), Lysholm Knee Scoring Scale, Oxford Knee Score (OKS), Western Ontario and McMaster Universities Osteoarthritis Index (WOMAC), Activity Rating Scale (ARS), and Tegner Activity Score (TAS). Arthritis care & research. 2011. 63. Suppl. 11. S208-28.

9. Alviar M.J., Olver J., Brand C., Hale T., Khan F. Do patient-reported outcome measures used in assessing outcomes in rehabilitation after hip and knee arthroplasty capture issues relevant to patients? Results of a systematic review and ICF linking process. Journal of rehabilitation medicine: official journal of the UEMS European Board of Physical and Rehabilitation Medicine. 2011. 43. 374-81.

10. Мовчанюк В.О., Жук П.М., Карпінська О.Д., Карпінський М.Ю., Сухоруков С.І. Експериментальне дослідження щільності кісткової тканини при монокондилярній артропластиці колінного суглоба за попередніми даними КТ та інтраопераційного її визначення. Травма. 2022. 23 (1). 12-18. DOI: 10.22141/1608-1706.1.23.2022.877

11. Everitt B.S., Skrondal A. The Cambridge Dictionary of Statistics. Ed. 4. Cambridge University Press, 2010. 480 p.