Международный эндокринологический журнал Том 18, №5, 2022
Вернуться к номеру
Рецензія на книгу Сергієнко В.О., Сергієнко О.О. «Цукровий діабет і серцево-судинні захворювання»
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Львів: Кварт, 2022. 352 с. ISBN 978-617-7196-32-6
/79.jpg)
У липні 2022 року побачила світ книга «Цукровий діабет і серцево-судинні захворювання» (автори — науковці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: доктор медичних наук, професор кафедри ендокринології Вікторія Сергієнко і доктор медичних наук, професор кафедри ендокринології Олександр Сергієнко). Випуск книги рекомендовано членом експертної групи МОЗ України зі спеціальності «Ендокринологія. Дитяча ендокринологія», член-кореспондентом НАМН України, професором Б.М. Маньковським і вченою радою Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 4-ВР від 29 вересня 2021 року).
Відомо, що провідна роль у патогенезі серцево-судинних захворювань (ССЗ) при цукровому діабеті (ЦД) належить механізмам, пов’язаним із хронічною гіперглікемією і діабетичною (атерогенною) дисліпопротеїнемією (ДЛП) (гіпертриацилгліцеринемія, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності, збільшення концентрації малих і щільних частинок холестерину ліпопротеїнів низької щільності). Повідомляється, що ефективне лікування ДЛП і артеріальної гіпертензії (АГ) супроводжується зниженням частоти макросудинних ускладнень. Отже, зменшення ризику розвитку ССЗ у хворих на ЦД потребує багатофакторного підходу, зокрема контролю провідних атерогенних чинників. Ці питання детально висвітлені в першому розділі монографії — «Цукровий діабет і дисліпопротеїнемії».
Розділ 2 має назву «Цукровий діабет і артеріальна гіпертензія». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, АГ і ЦД 2-го типу, поступаючись ожирінню, є одними з провідних чинників серцево-судинного ризику, які найбільш поширені серед населення світу. Поширеність АГ у хворих на ЦД 2-го типу втричі вища, ніж у пацієнтів без ЦД, а поєднання АГ і ЦД суттєво збільшує імовірність розвитку серцево-судинних захворювань. Несприятливий взаємозв’язок цих двох станів, прискорюючи процеси атеросклерозу, може спричинити негативні патофізіологічні зміни серцево-судинної системи.
Розділи 3 і 4 — «Цукровий діабет і гострі коронарні синдроми», «Цукровий діабет і хронічний коронарний синдром». Відомо, що ЦД — один з основних чинників ризику хронічного коронарного синдрому, а в понад 40 % пацієнтів з гострими коронарними синдромами (ГКС) спостерігається цукровий діабет. Смертність серед хворих на ГКС з ЦД у 2–3 рази вища порівняно з пацієнтами без порушень толерантності до глюкози. Зокрема, результати довготривалих порівняльних досліджень у хворих на ЦД з ГКС і пацієнтів з фізіологічним глюкозотолерантним тестом дозволяють говорити про збільшення частоти ГКС у 1,4 раза протягом дворічного постінфарктного періоду і в 1,8 раза — смертності серед пацієнтів з ЦД.
Розділ 5 — «Діабетична кардіоваскулярна автономна нейропатія». Кардіоваскулярна автономна нейропатія (КАН) — одна з найбільш прогностично несприятливих і клінічно значущих форм автономної нейропатії, що діагностується незадовільно, може супроводжуватись вираженою постуральною гіпотонією, порушенням толерантності до фізичних навантажень, бути причиною ішемії коронарних судин, «німого» інфаркту міокарда. Згідно з літературними даними, діабетична КАН спостерігається приблизно в 30–40 % хворих на ЦД 1-го і 2-го типу, що значно збільшує ризик смертності, імовірність синдрому раптової смерті, може бути передвісником порушень клубочкової фільтрації і/або розвитку гострих порушень мозкового кровотоку, причому навіть доклінічна стадія діабетичної КАН погіршує прогноз життя, збільшує ризик раптової смерті. Рівень смертності при КАН досягає 50 %, а наявність вегетативної дисфункції в клінічній картині ЦД є ознакою незадовільного прогнозу.
У розділах 6–9 розглядаються питання епідеміології, етіології, патогенезу; класифікації, інструментальні методи діагностики, діагностичні біомаркери, а також лікування діабетичної кардіоміопатії.
Хронічна серцева недостатність (ХСН) є завершальною стадією захворювань серцево-судинної системи і однією з основних причин смерті від серцево-судинних захворювань. ХСН розвивається в пацієнтів із ХКС, АГ, міокардитами, ендокардитами, перикардитами та іншими захворюваннями. Поширеність ХСН останніми роками невпинно зростає і становить близько 2 % у дорослого населення. До числа чинників, що погіршують прогноз ХСН, належить цукровий діабет. Ці питання детально аналізуються в розділі 10 «Цукровий діабет і хронічна серцева недостатність».
Отже, метою книги є аналіз сучасного стану проблеми цукрового діабету і діабетичних дисліпопротеїнемій; коморбідності цукрового діабету й артеріальної гіпертензії; цукрового діабету і гострих коронарних синдромів; цукрового діабету і хронічного коронарного синдрому; цукрового діабету і кардіоміопатії; цукрового діабету і кардіоваскулярної автономної нейропатії; цукрового діабету і хронічної серцевої недостатності. З метою зручності для читача кожний розділ містить власні скорочення і список літератури.
Матеріали книги викладено на 352 сторінках, вона містить 46 таблиць і 10 рисунків.
Вважаю, що книга стане корисною для студентів старших курсів медичних факультетів ВНЗ ІІІ–ІV рівня акредитації, лікарів-інтернів, ендокринологів, кардіологів, невропатологів, сімейних лікарів, лікарів інших спеціальностей і наукових співробітників.
Паньків В.І.,
член експертної групи МОЗ України зі спеціальності
«Ендокринологія. Дитяча ендокринологія»,
д.м.н., професор, завідувач відділу профілактики,
лікування цукрового діабету і його ускладнень
Українського науково-практичного центру
ендокринної хірургії, трансплантації
ендокринних органів і тканин МОЗ України