Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Спектр насичених жирних кислот у крові пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника
Авторы: Карачинова В.А., Кленіна І.А., Стойкевич М.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: оцінка вмісту насичених жирних кислот (НЖК) у крові хворих при різній тяжкості перебігу запальних захворювань кишечника (ЗЗК).
Матеріали і методи. Обстежені 37 пацієнтів із ЗЗК, середній вік яких становив (38,5 ± 2,1) року. Серед них із неспецифічним виразковим колітом було 27 пацієнтів, а із хворобою Крона — 10 пацієнтів. У 24 хворих визначено легкий (І група), а у 13 — середній ступінь (ІІ група) тяжкості ЗЗК. Контрольну групу становили 16 здорових осіб. Хроматографічне дослідження НЖК у сироватці крові проводили за допомогою газового хроматографа Chromatek-Crystal 5000. Для опису даних застосовували медіану (Ме), нижній (25 %) і верхній (75 %) квартилі. Порівняння показників здійснювали за U-критерієм Манна — Уїтні.
Результати. Сумарний уміст НЖК вірогідно збільшувався у сироватці крові пацієнтів І групи в 4,4 раза (р < 0,001) — до 15,9 (10,8–26,9) мкг/мкл, а у ІІ групі — в 5,4 раза (р < 0,001) — до 15,8 (10,9–26,5) мкг/мкл відносно контролю (3,56 (1,66–4,66) мкг/мкл), але різниця між цими групами не була статистично значущою. Аналіз спектра НЖК показав, що вміст фракції капроату (С6:0) вірогідно підвищувався у сироватці крові пацієнтів І і ІІ груп відповідно у 31 (р < 0,001) і 38 разів (р < 0,001), каприляту (С8:0) — у 6,3 (р < 0,001) і 8,8 раза (р < 0,001), деканоату (С10:0) — у 20 (р < 0,001) і 40 разів (р < 0,01), андеканоату (С11:0) — у 5 (р < 0,01) і 6 разів (р < 0,01), додеканоату (С12:0) — у 10 (р < 0,001) і 6,3 раза (р < 0,001), тридеканоату (С13:0) — у 2 (р < 0,05) і 4 рази (р < 0,001), міристату (С14:0) — у 20 (р < 0,001) і 9 разів (р < 0,001), пентадеканоату (С15:0) — у 84 (р < 0,05) і 72 рази (р < 0,05), пальмітату (С16:0) — у 19 (р < 0,001) і 16 разів (р < 0,001), стеарату (С18:0) — у 20 (р < 0,001) і 9,2 раза (р < 0,001) та генеікозаноату (С21:0) — у 19 (р < 0,001) і 7,3 раза (р < 0,001) відносно контролю. Уміст фракції гептадеканоату (С17:0) вірогідно збільшувався лише у І групі у 39 разів (р < 0,01), а арахідату (С20:0) — підвищувався у 35 разів у І групі порівняно з контролем (р > 0,05) і не визначався у ІІ групі. Уміст бутирату (С4:0) мав тенденцію до зниження в обох групах пацієнтів в ≈ 3 рази (р > 0,05). Тобто при легкому ступені перебігу ЗЗК уміст коротко- (С4–С8) і середньоланцюгових (С10–С14) НЖК (крім міристату, р < 0,05) був нижчим, а довголанцюгових (С15–С21) — вищим, ніж при середньому ступені тяжкості захворювання, проте без статистичної вірогідності (р > 0,05).
Висновок. Механізм дії НЖК, що мають різну довжину карбонового ланцюга, є різноспрямованим і пов’язаний із впливом на про-/протизапальні медіатори та підтримкою імунного й кишкового гомеостазу. Уміст НЖК у сироватці крові пов’язаний зі ступенем тяжкості перебігу ЗЗК. Визначення спектра жирних кислот у крові може мати важливе значення для корекції лікування пацієнтів із ЗЗК.