Газета «Новости медицины и фармации» №10 (780), 2022
Вернуться к номеру
Рецензія на книгу професора О.А. Опаріна «Медицина Середньовічної Європи»
Разделы: История медицины
Версия для печати
Західноєвропейська медицина Середніх віків, що починається з 476 року — року падіння Західної Римської імперії і триває до 1517 року — року початку Реформації, є найдовшим етапом історії медицини і водночас найстатичнішим періодом всієї медичної науки. «На весь цей довгий, тисячолітній період «матеріал медицини» залишався незмінним, ледь збагачуючись деякими придбаннями, і то завдяки більш нагоді, ніж духу винаходу» (Ковнер С.Г. Історія Середньовічної медицини. Вип. 1–2. М.: Книга на вимогу, 2013. С. 494).
Недарма «англійці називають Середні віки «темними», dark ages, dark time. Справді, сімсот-вісімсот років, що відокремлюють падіння Західної Римської імперії від епохи Відродження, дуже бідні сяючими точками, маяками й оазисами освіти. <...> Тягнеться ціла низка століть без будь-якого розумового просвіту, без будь-яких ознак живого розумового життя» (Тарлі Є.В. Історія Італії в Середньовіччі. СПб.: Брокгауз-Єфрон, 1901. С. 187).
«У цю епоху розумовий рух Західної Європи та економічне становище простого народу були вкрай незавидні. Народ, пригнічений потрійним ярмом — духовенства, феодалів і цехів, був позбавлений усіх цивільних прав і часто навіть постійного шматка хліба. Нерідко цілі села десятки років ховалися в лісових і болотних нетрях, даючи привід створювати легенди про лікантропів, тобто людино-вовків, і урсогомів — людино-ведмедів. Забитий, загнаний, зубожілий народ був під владою розумового невігластва і темних забобонів; це було справжнє безправне темне царство, без найменшого світлого променя надії на щось найкраще у майбутньому» (Биков А.А. Лойола. Його життя та громадська діяльність. М.: Республіка, 1995. С. 328-329).
Ми не знайдемо більше періоду, у якому б протягом тисячі років рівень медичних знань не збагачувався принципово новими досягненнями. Навпаки, наприкінці епохи Середніх віків ми спостерігаємо незвичайний сплеск безроздільного панування в медицині забобонів і відверто містичних уявлень, апогеєм чого стають психічні епідемії Середньовіччя, які не мали місця в жодному з періодів історії людства.
Також ми не знайдемо більше за всю історію медицини періоду, у якому настільки повсюдно панувала б антисанітарія, як у житті міст у цілому, так і в особистому побуті жителів того часу, незалежно від їх соціального походження. Середньовічна медицина є прикладом і періодом з найнижчою тривалістю життя і одночасно з найвищими показниками дитячої смертності, голодоморів і алкоголізму. І це все відбувається за безроздільного панування в усіх сферах життя тодішнього суспільства середньовічної церкви та її ідеології (Ковнер С.Г. Історія Середньовічної медицини. Вип. 1–2. М.: Книга на вимогу, 2013. С. 494).
І тому тільки з урахуванням цього ми можемо зрозуміти і пояснити особливості всієї середньовічної медицини та особливості медицини середньовічного міста зокрема.
У представленій монографії вперше комплексно показана роль релігійно-філософських уявлень у розвитку медичної науки та практики Середньовіччя. Зроблено акцент на тому, що саме ці релігійно-філософські вчення середньовічної церкви зумовили статичний стан медицини протягом усього Середньовіччя.
У роботі вперше показані витоки та причини формування тих чи інших методів лікування, які широко застосовувалися в Середні віки. Розкрито причини відсутності розвитку медичної допомоги населенню.
У монографії вперше комплексно досліджено феномен психічних епідемій Середньовіччя, розкрито релігійне коріння, що зумовило їх появу. Особливий інтерес становить й дослідження феномена Хрестових походів та їх роль у розвитку медичних уявлень того часу. Особливу увагу у роботі приділено дослідженню формування та особливостей медичних факультетів середньовічних університетів.
Автор уперше комплексно розкриває причини тривалого панування забобонних та магічних уявлень у програмах медичних факультетів середньовічних університетів та їх статичного стану до епохи Реформації.
Таким чином, ця монографія становить безперечний науково-практичний інтерес і може бути рекомендована до перекладу польською та англійською мовами для подальшого впровадження у навчальний процес для студентів медичних та гуманітарних вищих навчальних закладів.
Професор А. Жаловага,
Варшава, Польща