Журнал «» Том 15, №3-4, 2022
Вернуться к номеру
Дослідження SECURE продемонструвало кращу прихильність до терапії та кращі результати при застосуванні стратегії поліпілу у хворих після інфаркту міокарда
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Згідно з дослідженням SECURE, поданим на 53-му щорічному конгресі Європейського товариства кардіологів, що відбувався офлайн і онлайн із 26 по 29 серпня, застосування таблеток типу поліпіл (polypill), що містять аспірин, статин та інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту, у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), привело до кращої їх прихильності до терапії і кращих результатів лікування, ніж звичайний підхід до подачі препаратів. «У 2007 році нам стало відомо, що пацієнти з ІМ не [завжди] приймають ті ліки, які вони повинні були приймати [відповідно до вказівок]», — зазначив провідний автор дослідження Валентин Фустер, доктор медичних наук, доктор філософії із системи охорони здоров’я Mount Sinai, м. Нью-Йорк, під час презентації своїх даних. «Відповідь? Давайте зробимо поліпіл [поліпігулку] <...> Це привело до дослідження FOCUS щодо прихильності до такої терапії [серед] 2000 осіб з ІМ у п’яти країнах, у якому було показано, що аспірин, симвастатин і раміприл, видані сукупно в поліпілах, були кращими з точки зору прихильності в пацієнтів, ніж таблетки, призначені у відмінний, звичайний спосіб». Згодом ретроспективне дослідження Aetna у Сполучених Штатах показало, що пацієнти з найкращою прихильністю також мали найкращі результати.
Останнім кроком у вивченні даного питання є проспективне дослідження SECURE, у якому 2499 пацієнтів, старших від 65 років, після ІМ були набрані зі 113 центрів у семи європейських країнах і рандомізовані щодо отримання поліпілів, що містять аспірин, аторвастатин і раміприл (n = 1258), або звичайного способу подачі медикаментів (n = 1241). Аспірин застосовувався в дозі 100 мг, а аторвастатин — 20 або 40 мг. Дозу раміприлу титрували з 2,5; 5 мг і, зрештою, до 10 мг. Усі пацієнти мали принаймні один з таких факторів ризику: документально підтверджений цукровий діабет, хронічна хвороба нирок від легкого до помірного ступеня, попередній ІМ, попередня коронарна реваскуляризація, попередній інсульт або вік ≥ 75 років.
Середній вік пацієнтів становив 76 років, 31 % — жінки, а понад 99 % мали білий колір шкіри. Близько 14 % були курцями, 78 % мали гіпертонію, 58 % мали гіперліпідемію, а трохи більше ніж 40 % мали діабет. Вихідні характеристики були добре збалансовані між двома досліджуваними групами. Первинною кінцевою точкою дослідження була смерть від серцево-судинних захворювань, ІМ, інсульт або термінова реваскуляризація. Перевірка була ієрархічною — спочатку на неповноцінність, потім на перевагу — з використанням моделі «намір початкового лікування» (intention-to-treat). Ключовою вторинною кінцевою точкою була сукупність серцево-судинної смерті, ІМ або інсульту.
Після середнього періоду спостереження протягом 3 років було встановлено, що прийом поліпілу не поступається звичайному лікуванню щодо первинного результату, причому події виникали в 9,5 % пацієнтів, які приймали поліпіл, і 12,7 % пацієнтів, які отримували препарати звичайним способом, із співвідношенням ризиків 0,76 (95% довірчий інтервал 0,60–0,96; P < 0,001). Поліпіл також був кращим за результатом лікування, P = 0,02. Доктор Фустер зауважив, що дві групи відрізнялися на початку дослідження, і ця різниця з часом збільшувалася. «Потенційно результати можуть бути ще більш значущими за більш тривалого спостереження», — припустив дослідник. Окремими подіями, які головним чином спричинили суттєву різницю в комбінованій первинній кінцевій точці, були серцево-судинна смерть і нефатальний ІМ типу 1. Ці результати були узгодженими в 16 заздалегідь визначених підгрупах.
Поліпіл так само перевершував звичайне лікування щодо вторинного результату на рівні 8,2 % при стратегії поліпілу проти 11,7 % при звичайному лікуванні, із співвідношенням ризиків 0,70 (95% довірчий інтервал 0,54–0,90; P = 0,005). Значний внесок у різницю між двома групами у цьому сукупному результаті зробили серцево-судинна смерть та ІМ типу 1.
Використовуючи шкалу Morisky щодо прихильності до лікування, дослідники продемонстрували найкращу прихильність у групі прийому поліпілу через 6 місяців (співвідношення шансів 1,46; 95% довірчий інтервал 1,22–1,74, P < 0,001) і 24 місяці (співвідношення шансів 1,67; 95% довірчий інтервал 1,36–2,04; P < 0,001). Цікаво, що артеріальний тиск і рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності були подібними в обох групах, як і частота побічних ефектів.
«Стратегія лікування, заснована на застосуванні поліпілу, що містить аспірин, аторва-статин і раміприл, привела до меншої кількості повторних серцево-судинних подій після ІМ, імовірно, завдяки покращенню прихильності, — підсумував доктор Фустер. — Використання стратегії поліпілу є безпечним, без відмінностей у побічних ефектах між групами. Використання серцево-судинного поліпілу як замісного підходу може стати невід’ємною частиною глобальної стратегії з удосконалення вторинної профілактики».
Список литературы
- Castellano J.M., Pocock S.J., Bhatt D.L. et al. Polypill Strategy in Secondary Cardiovascular Prevention. N. Engl. J. Med. 2022. 387. 967-977.