Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022

Згідно з Планом МОЗ України, із 2004 року іспит «Крок-3» став обов’язковим для лікарів-інтернів усіх спеціальностей. Ліцензійний іспит та підготовка до нього мають не тільки професійний, а й виховний морально-етичний сенс. Достатньо підготований кваліфікований фахівець піднімає престиж та значущість професії лікаря в суспільстві, підвищує рівень самооцінки та вимогливості до свого професійного та етичного рівня. При правильному проведенні ліцензійний іспит стає потужним стимулюючим фактором. Такий контроль сприяє досягненню кінцевих завдань навчання. Стимулюючи лікарів-інтернів до активної підготовки, цей іспит допомагає заповнити прогалини у знаннях, змушує переходити з аудиторії до клініки, де колишні студенти зможуть отримати необхідні лікарські навички [1]. У 2006 році співробітникам кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО був наданий наказ про підготовку лікарів-інтернів різного фаху до ЛІІ «Крок-3» за модулем «Невідкладні стани». Спершу ми зіткнулися з певними труднощами: не існувало уніфікованої програми та методичного забезпечення занять, відстежувався не завжди достатній початковий рівень теоретичних знань інтернів суміжних кафедр, їх нездатність використовувати набуту інформацію на практиці в певних клінічних ситуаціях, небажання молодих колег відволікатися від детального оволодіння своєю вузькою спеціальністю тощо. Оптимізація процесу підготовки лікарів-інтернів стала серйозною методологічною проблемою післядипломної освіти. Це було насамперед спричинено вкрай недостатнім педагогічним навантаженням, передбаченим штатним розкладом (72 навчальні години на групу лікарів-інтернів лікувального профілю та 36 — для стоматологічних спеціальностей). Щоб впоратися у такі короткі терміни, необхідно максимально продуктивно використовувати кожну хвилину заняття. Для методичного супроводу навчальних занять співробітниками кафедри у 2011 році була розроблена низка андрагогічних принципів, втілення яких до освітнього процесу дозволило значно покращити якість підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту, що надалі було підтверджено значним покращанням його результатів. Хоча 69,5 % наших респондентів вважають себе прокрастинаторами, великий обсяг інформації при нагальному дефіциті часу не дозволяє зволікати з виконанням поставлених завдань. З певним набуттям досвіду такої роботи 12 початкових принципів навчання згодом були збільшені до 23. На чільне місце був висунутий індивідуальний підхід до кожного інтерна, що базується на його індивідуальних особливостях та психотипі. На жаль, існуюча методика конкурентних груп не знайшла свого місця в андрагогічному процесі, але вона була удосконалена та адаптована за прикладом «конкурентних пар». Значну увагу було приділено оптимізації викладання лекційного матеріалу з певними заходами з підвищення його засвоєння слухачами та опануванню навичок із конспектування [2, 3].

Мета статті: показати в 15-річній динаміці соціально-психологічні зміни суб’єктів навчання та окреслити певні шляхи з оптимізації навчального процесу за модулем «Невідкладні стани».

Оскільки сьогодні велика увага у навчальному процесі приділяється індивідуальній думці суб’єкта освіти, регулярно проводяться анонімні анкетування з метою зсередини розглянути підготовку до ЛІІ «Крок-3» для визначення певних недоліків викладання матеріалу та засобів їх подолання; враховується також наш немалий досвід вивчення динаміки психосоціальних змін інтернського середовища для використання їх позитивних та спростування негативних характеристик.

На жаль, мотивація лікарів-інтернів до навчання на циклі «Невідкладні стани» не завжди відповідає бажаному рівню [4]. Під час проходження циклу більшість інтернів різного фаху вважають, що іспит ще десь далеко попереду, тому вони здебільшого прагнуть не здобути певну інформацію, а отримати залік після циклу. Нерідко інтерни вдаються до безлічі винайдених ними шахрайських засобів, але ретельне вивчення цього явища дозволило співробітникам кафедри при очному навчанні звести практично нанівець ці спромоги, у той же час при дистанційній освіті ця проблема майже не вирішена. Ми не можемо погодитися із твердженням, що дистанційне навчання (навіть за теоретичним модулем) може повністю замінити живе спілкування інтерна та викладача [5, 6]. У сучасному світі девіації мислення молоді набувають прогресивного поширення. Інтеграція «кліпового мислення» до широких мас суб’єктів післядипломного навчання висуває нову проблему, яка демонструє неможливість та недоцільність застарілих методів викладання [7, 8]. Так, на початку нашої роботи за циклом «Невідкладні стани» наочні форми інформації досить позитивно сприймалися аудиторією, але в минулому десятилітті було помічено, що повідомлення (або навчальні фільми) тривалістю понад 15 хвилин вже сприймалися інтернами із напруженням. Сьогодні інтерес до навчальних фільмів взагалі значно зменшився. Більшість колег із самого початку демонстрації відволікаються на свої гаджети, і цей процес все складніше контролювати. З цієї причини переважна частина ілюстративних матеріалів (лекції, що надруковані у фахових наукометричних виданнях, презентації з позакадровим голосовим супроводом, програми для тренінгу тощо) здебільшого використовується інтернами при самостійній роботі, чітка організація якої є запорукою якості засвоєння інформації. Така форма надання матеріалу має свої певні переваги: інтерн може пропустити вже опановану інформацію або повернутися до менш засвоєних фрагментів. При самостійній підготовці до занять рекомендується вести конспект, при цьому позитивну роль відіграє «пам’ять руки». Для заохочення до конспектування власні записи дозволяється використовувати при відповідях на практичному занятті. Але буквально за останній рік з’явилися такі негативні моменти: мультимедійний текст просто роздруковується інтернами (не всіма) дрібним курсивом та видається за власний конспект, що значно зменшує передбачувану користь такого посібника. Здається, ми будемо вимушені знову перейти до стандартної відеолекції як до форми надання інформації у межах самостійної підготовки. Основне положення андрагогіки, на відміну від традиційної педагогіки, полягає в тому, що провідну роль у навчальному процесі відіграє не викладач, а інтерн. Андрагогіка замість лекцій переважно передбачає практичні заняття, професійно орієнтовані дискусії, ділові ігри тощо. Дещо змінюється підхід до одержання інтерном теоретичних знань. В цьому разі на перший план виступає інформація з декількох суміжних дисциплін (міждисциплінарна інтеграція). Як негативне явище слід зазначити, що процеси сприйняття, запам’ятовування, мислення в дорослої людини відбуваються не настільки продуктивно, як у дитини або підлітка. У зв’язку з цим першорядного значення набувають методологія, способи навчання (наприклад, використання мнемонічних прийомів запам’ятовування). Крім того, доросла людина має певний досвід соціальної поведінки, професійної діяльності тощо. Важливим моментом підготовки до практичних занять є формування навичок самостійної роботи та стимулювання творчого підходу до навчання. Так, інтерни із зацікавленістю створюють валідні завдання на кшталт екзаменаційних, які потім обговорюються в групі. Не втратило своїх позицій і продуктивне обговорення тестових завдань, тобто розглядання певної клінічної ситуації під різними кутами зору з роз’ясненням деталей та складових, при яких картина процесу могла б цілком або частково змінитися. 

Неабиякий інтерес викликають завдання, що наведені з гумором, наприклад: «Використання якого лікарського засобу поверне відьму із Лисої Гори?» (відповідь: аміностигмін). На жаль, приклади клінічних ситуацій, що були запозичені з художньої літератури, не зустріли гідного вподобання: дуже мало зараз читає молодь. Проте короткі історичні екскурси з токсикології, температурної травми, асфіксій тощо зустрічають певну зацікавленість аудиторії. 

Процес формування емоційного вигорання відбувається ще на етапі додипломного навчання та прогресує за час первинної спеціалізації. Причинами поширення синдрому є збільшення емоційного та фізичного напруження лікарів для виконання своїх професійних обов’язків [9, 10]. Досить часто можна почути, що повага молоді до старшого покоління прогресивно знижується, емпатія до хворого деградує, нехтуються моральні засади і деонтологічні норми. Однак не все так драматично. За результатами анонімного анкетування, 79,4 % опитаних виявляють повагу до літніх людей, нічого від них не очікуючи. Тільки 61,1 % поважає викладача тільки через його посаду, а 97,2 % — за його професійні, викладацькі та особисті якості. Тобто повагу суб’єкта навчання треба заслужити. Викладач зобов’язаний бездоганно володіти інформацією та бути спроможним швидко та повноцінно відповісти на будь-яке запитання за темою, оскільки користуватися навіть конспектом заняття зовсім неґречно; він повинен володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями й бути готовим до роботи з лікарями-інтернами в новому навчально-пізнавальному просторі; як патріот він мусить досконально володіти рідною мовою та вимагати цього від молоді.

Для оцінки ступеня ефективності проведеного циклу та отримання заліку кожен інтерн повинен особисто позитивно скласти теоретичний залік за методикою бліц-опитування або мозкового штурму, після чого допускається до тестування. Кількість правильних відповідей повинна перевищувати 85 %, що створює певну перспективу якісного складання ліцензійного інтегрованого іспиту.

Втілення наших методичних розробок до навчальної практики дозволило нашому навчальному закладу зайняти рейтингову позицію серед п’ятірки найкращих результатів зі складання ЛІІ «Крок-3» серед інших медичних вишів України.

1. Підготовка до ЛІІ «Крок-3» являє собою складний динамічний процес, який вимагає ретельного дослідження та корекції.

2. Окремо дистанційна форма навчання може використовуватися як тимчасовий захід за умов неможливості проведення очного навчання з наступним переходом до традиційної форми.

3. Методологія навчання лікарів-інтернів різних спеціальностей за модулем «Невідкладні стани» повинна бути гнучкою залежно від динамічних змін соціально-психологічного статусу молодих колег. 

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

 

Отримано/Received 19.08.2022

Рецензовано/Revised 28.08.2022

Прийнято до друку/Accepted 07.09.2022