Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022

Вернуться к номеру

Психологічна ресурсність суб’єктів післядипломного навчання за фахом «анестезіологія та інтенсивна терапія»

Психологічна ресурсність суб’єктів післядипломного навчання за фахом «анестезіологія та інтенсивна терапія»

Авторы: Єхалов В.В., Кравець О.В., Пилипенко О.В., Пилипенко А.Г., Попов М.Д.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинское образование

Версия для печати


Резюме

Було проаналізовано понад 150 анонімних анкет лікарів-інтернів та слухачів курсів підвищення лікарської кваліфікації (КПК) за фахом «анестезіологія та інтенсивна терапія» з метою визначення психологічної ресурсності особистості суб’єктів післядипломного навчання. Респонденти показали загальний середній рівень психологічної ресурсності особистості, але показники майже досягали його верхньої межі. Показник «віра в добро» у лікарів-інтернів займав найнижчу позицію, а у слухачів КПК подалі зменшувався. Під час самостійної лікарської діяльності дещо підвищується рівень показників «відповідальність», «самореалізація в професії» та «допомога іншим». Дослідження психологічної ресурсності лікарів-анестезіологів як інтегральної характеристики особистості та широкого кола її психологічних детермінант є актуальним напрямком сучасної медичної психології, що має стати підґрунтям для створення практичних програм психологічного супроводу професійного навчання та професійної лікарської діяльності.

More than 150 anonymous questionnaires of interns and postgraduate students of advanced medical training courses in the “Anesthesiology and intensive care” specialty were analyzed to determine the psychological resource capacity of the personality of subjects of postgraduate education. Respondents showed a general average level of psychological resource capacity of the personality, but the characteristics almost reached its upper limit. The indicator of “believing in goodness” among interns was on the lowest position, and among postgraduate students, it continued to decrease. In the process of independent medical activity, the level of “responsibility”, “professional self-realization” and “helping others” somewhat increases. The study of the psychological resource capacity of anaesthesiologists as an integral characteristic of the personality and a wide range of psychological determinants is an important area of modern medical psycho­logy, which should become a basis for creating practical programs for the psychological support of professional training and professio­nal medical practice.


Ключевые слова

післядипломна освіта; інтерни; слухачі; психологічна ресурсність

postgraduate education; interns; students; psychological resource capacity

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.6.2022.1522

Вступ

Останнім десятиріччям ми зіткнулися з прогресуючими змінами в суспільній свідомості, зокрема морально-етичних норм, культури поведінки та спілкування, у здатності до засвоєння інформації, а також із девіацією мислення молоді на етапі післядипломного навчання. Вивчення цього питання є необхідним для визначення особистісних характеристик суб’єктів післядипломного навчання з метою оптимізації андрагогічного процесу на перехресті поколінь. У покоління Y добре розвинені соціальні навички. Вони вважаються комунікабельними та контактними, але парадокс полягає в тому, що вони легко спілкуються у соцмережах із незнайомими людьми, а в реальному житті часто мають проблеми з вербальними контактами [1–3]. Відсутність у дипломованого лікаря досвіду продуктивного спілкування спричиняє певні труднощі із соціальною адаптацією, тобто процесом, що забезпечується особистісними характеристиками людини. Невдала адаптація створює відчуття самотності [4] або спричиняє синдром самовигоряння [5]. Втрата внутрішніх та зовнішніх ресурсів призводить до втрати суб’єктивної безпеки, переживається як психологічний стрес, що негативно впливає на стан здоров’я особистості [6, 7].
Проблема психологічних механізмів впливу особистості на процеси керування нестабільними життєвими ситуаціями, а також регулювання повсякденної діяльності традиційно привертає увагу дослідників. Слід відзначити, що сьогодні, звертаючись до проблеми вкладу особистісних характеристик до процесів саморегуляції та самодетермінації, усе частіше використовуються терміни «потенціал» та «ресурси» [8]. У сучасній психології існують три підходи до визначення цього поняття — через конструкти «потужність», «здатність» та «властивість». Вони передбачають потенційну доступність ресурсів, готовність до їх використання за потреби для досягнення позитивних результатів (реалізації мети, задоволення потреб, зниження ризику дезадаптації, забезпечення ефективності життєдіяльності). Ресурсами можуть слугувати як внутрішні можливості, так і зовнішні відносини та умови. Ресурсний підхід дозволяє перенести акцент із вивчення проблем подолання складних (стресових) ситуацій на питання, пов’язані з особистісним розвитком та самореалізацією суб’єкта в професійній діяльності. Особистісний вклад характеризується як процес та результат психологічних змін учасників взаємовідносин, які не залежать від зовнішнього впливу. Здатність реалізації особистісного внеску імпонує людині з позицій усвідомлення своєї важливості та значущості. Невизначена валентність власного вкладу як соціально-психологічного ефекту обумовлює доцільність аналізу особистісних перетворень суб’єктів взаємодії. Емпірично обґрунтована психологічна ресурсність є індикатором здатності особи до сприйняття її особистісного внеску. Життєстійкість також є ресурсом, що відповідає за успішне розв’язання особистістю складних життєвих завдань. Життєстійкість передбачає психологічну живучість, розширену ефективність людини та є показником її психічного здоров’я. Особливої значущості набуває вивчення психологічних ресурсів у контексті досліджень стресогенних професій, серед яких анестезіологія посідає одне з провідних місць [5, 9–12].
Різні ресурси можуть реалізувати ту чи іншу роль в адаптації людини до складних ситуацій (під час подолання складних життєвих подій тощо). Але важливо мати про них цілісне уявлення, щоб бути здатними до їх активації. До найбільш вивчених особистісних ресурсів відносять:
— мотивацію, ставлення до стресів як до можливості набуття особистого досвіду та здатності особистісного зростання;
— силу я-концепції, самоповагу, самооцінку, відчуття власної значущості, самодостатності;
— позитивність та раціональність мислення;
— емоційно-вольові якості;
— фізичні ресурси;
— стан здоров’я та ставлення до нього як до цінності;
— високий рівень матеріальних умов та прибутку, безпека життя, гігієнічні фактори життєдіяльності;
— інформаційні та інструментальні ресурси [6, 13].
Особистісні ресурси можуть бути наведені як система здатності людини до усунення протиріч особи з життєвим середовищем, подолання несприятливих життєвих обставин за допомогою трансформації ціннісно-цензових характеристик, що задає напрямок та створює основу для самореалізації [7]. Метаіндивідуальність пов’язана з психологічними ресурсами, які визначаються як основи або коди інтерпретування людиною отриманих нею в екзистенціальному досвіді досягнень [14].
Мета дослідження: визначити та порівняти рівень психологічної ресурсності особистості в лікарів-інтернів та слухачів курсів підвищення лікарської кваліфікації (КПК) за фахом «анестезіологія та інтенсивна терапія».

Матеріали та методи

Для визначення стану психологічної ресурсності особистості суб’єктів післядипломного навчання за спеціальністю «анестезіологія та інтенсивна терапія» ми використали опитувальник за авторською методикою ОПРО (опитувальник психологічної ресурсності особистості, О.С. Штепа, 2018). При обробці даних визначали відповідність відповіді респондента ключу опитувальника. Результати анкетування розподіляли за 14 складовими. Рівні психологічної ресурсності визначалися за такими критеріями: 0–56 балів — психологічна ресурсність не діагностується; 57–69 балів — низький рівень психологічної ресурсності; 70–92 бали — середній рівень; 93–106 балів — високий; 107–112 балів — сумнівні дані для діагностування наявності психологічної ресурсності [15]. Були проаналізовані результати понад 150 анонімних опитувань лікарів-інтернів 1-го року навчання та слухачів КПК, виконані обробка результатів та порівняльний аналіз відповідно до етапу післядипломної освіти.

Результати та обговорення

Усі респонденти показали загальний середній рівень психологічної ресурсності особистості, тобто здатності до саморозвитку, уміння бути компетентним у життєвих і професійних питаннях, прагнення до аналізу особистісного потенціалу, автономності в прийнятті рішень, при цьому показники майже досягали його верхньої межі.
У структурі ресурсності лікарів-інтернів низький рівень характеристики показали 7,7 % молодих колег, здебільшого за рахунок складової «творчість», що демонструє занижену здатність бути неординарним у професійних та життєвих ситуаціях (креативність). Серед слухачів курсів підвищення лікарської кваліфікації низького рівня психологічної ресурсності особистості не було зареєстровано в жодному разі (рис. 1).
Серед інтернів-респондентів (при середньому загальному рівні) найвищі показники психологічної ресурсності були визначені за такими складовими (табл. 1):
— впевненість у собі, що характеризується самодостатністю в прийнятті рішень, вмінням відстоювати свою точку зору в робочих та життєвих ситуаціях, адекватно сприймати невдачі та коригувати власну поведінку, здатністю довіряти собі (інтуїції, почуттям, життєвому досвіду) у нестабільних ситуаціях;
— успіх — передбачає вміння відповідати об’єктивним критеріям високого професіоналізму та мати суб’єктивне відчуття вдалої самореалізації, здатність організовувати ситуації (сприяє найповнішому саморозкриттю);
— любов — варіант емпатії, антипод споживацького відношення, вміння сприяти саморозвитку близької людини, підтримувати її у складних ситуаціях та співрадіти її успіхам, здатність до відкритості взаємин та відсутність заздрощів;
— робота над собою, що означає саморозуміння та самозміни на основі рефлексії та аналізу власних особистісних рис, досягнень, поведінки, умінь, психологічна внутрішня робота над подоланням остраху невдачі [1, 2, 15–19].
Лікарі-анестезіологи, які вже мали певний стаж практичної роботи, також показали середній загальний рівень психологічної ресурсності, що вірогідно не відрізнявся від загального показника в лікарів-інтернів (р = 1,0). Певне перевищення показників порівняно з результатами суб’єктів первинної спеціалізації було за рахунок таких складових:
— допомога іншим, що передбачає активний альтруїзм, домінування цінностей співпраці й толерантності, уміння підтримувати та надихати, допомагати набути впевненість у собі;
— самореалізація у професії, що обумовлена задоволенням від успіху в самостійно обраній роботі за покликанням, умінням скеровувати власні здібності та знання на користь для суспільства;
— відповідальність, що характеризується можливістю прогнозувати наслідки власних дій та діяти згідно з власними переконаннями, а також усвідомленням необхідності звітувати перед собою та іншими щодо виконаного [15, 20].
Найнижчу позицію в психологічній ресурсності лікарів-інтернів посіла складова «віра в добро», показники якої в практичних лікарів зменшилися ще більше. Це свідчить про невпевненість у наявності справедливості та здатності суспільства бути прихильним до індивіда, що обмежує вміння сподіватися. Це можна пояснити неабиякими сучасними медико-соціальними проблемами: військовою агресією, прогресивним зростанням вимог до професії та соціальної й кримінальної відповідальності лікарів на тлі зростаючого дефіциту матеріальних ресурсів, негативних епідеміологічних умов тощо.
У людей, які спромоглися на формулювання власного етичного погляду на життєву ситуацію, підвищується рівень ресурсу впевненості у собі, що свідчить про їх готовність адекватно сприймати причини неуспіхів та вміння коригувати власну поведінку, а також здатність довіряти собі [21, 22].
Системний підхід відкриває можливості дослідження психічної реальності в системі взаємодії «людина — життєве середовище» з урахуванням комплексу детермінант, джерелом яких є реальність конкретної людини, що базується на змісті реальної діяльності, самій особистості, пережитій тут і зараз реальності. Особистісні ресурси виявляються у взаємодії людини та життєвого середовища як у безперервному процесі просторово-часового «розгортання» людини, що забезпечує відповідність образу життя, що змінюється в процесі життєдіяльності, трансформації ціннісно-цензової підсистеми особистості [7].

Висновки

1. Респонденти післядипломного навчання за фахом «анестезіологія та інтенсивна терапія» показали загальний середній рівень психологічної ресурсності особистості, але характеристики майже досягали його верхньої межі.
2. Показник «віра у добро» у лікарів-інтернів займав найнижчу позицію, а у слухачів КПК ще дещо зменшувався.
3. Під час самостійної лікарської діяльності дещо підвищується рівень показників «відповідальність», «самореалізація в професії» та «допомога іншим».
4. Дослідження психологічної ресурсності лікарів-анестезіологів як інтегральної характеристики особистості та широкого кола її психологічних детермінант є актуальним напрямком сучасної медичної психології, що має стати підґрунтям для створення практичних програм психологічного супроводу професійного навчання та професійної лікарської діяльності.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 17.08.2022
Рецензовано/Revised 26.08.2022
Прийнято до друку/Accepted 05.09.2022

Список литературы

  1. Yekhalov V.V., Gorbuntsov V.V. Psychological features of a modern intern dinamic observation. Bioenergetics in Medicine and Biology. Dubai. 2021. V. 1(6). P. 1-20. DOI: 10.26886/2523-6938.1(6)2021.1. 
  2. Ekhalov V.V., Kravets O.V., Stus V.P., Barannik S.I. et al. Socio-psychological image of the modern intern (educational and social research). Урологія. 2021. Т. 25. № 1. Р. 71-80. DOI: 10.26641/2307-5279.25.1.2021.23140.
  3. Стусь В.П., Єхалов В.В., Бараннік С.І., Романюта І.А. та ін. Проблеми мовного спілкування у вищій медичній освіті. Урологія. 2020. Т. 24. № 1. С. 63-67. DOI: 10.26641/2307-5279.24.1.2020.199502.
  4. Денисова Я. Самотність як психічний феномен і ресурс розвитку особистості. Психологічні ресурси особистості: соціально-психологічний зміст. Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції. Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2019. С. 41-46.
  5. Yekhalov V.V., Kravets O.V., Stus V.P., Stanin D.M., Krishtafor D.A. et al. Emotional burnout syndrome in primary specialization doctors. Урологія. 2021. Т. 25. № 2. С. 148-152. DOI: 10.26641/2307-5279.25.2.2021.238243.
  6. Иваницкий А.В. Психологическая помощь личности в сложных жизненных ситуациях. Вестник КГУ. 2017. № 1. С. 97-100.
  7. Калашникова С.А. Личностные ресурсы как интегральная характеристика личности. Молодой ученый. 2011. Т. 2. № 8(31). С. 84-87. URL: https://moluch.ru/archive/31/3534/ (дата обращения: 13.02.2022).
  8. Леонтьев Д.А. Развитие личности в затрудненных условиях. Культурно-историческая психология. 2014. Т. 10. № 3. С. 97-106.
  9. Рудай А.С. Взаємозв’язок психологічної ресурсності особистості з перфекціонізмом майбутніх правооохоронців. Право і безпека. 2016. № 4(63). С. 148-152. URL: https://pb.univd.edu.ua/http://dspace.univd.edu.ua/ xmlui/handle/123456789/1680.
  10. Штепа О.С. Психологічна ресурсність як індикатор «особистісного вкладу». Науковий вісник Херсонського державного університету. 2018. Т. 1. № 1. С. 233-240.
  11. Захарченко В. Психологічні ресурси як характеристика особистості. Психологічні ресурси особистості: соціально-психологічний зміст. Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції. Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2019. С. 54-57.
  12. Усенко Л.В., Клигуненко Е.Н., Ехалов В.В., Площенко Ю.А., Кравец О.В., Сединкин В.А. и др. Возрастные особенности когнитивных функций врачей-анестезиологов Днепровского региона. Медицина неотложных состояний. 2018. № 6(93). С. 93-98. DOI: 10.22141/2224-0586.6.93.2018.147650.
  13. Куликов Л.В. Субъективное благополучне личности. Ананьевские чтения — 97. СПб., 1997. С. 162-164.
  14. Штепа О. Тренди ресурсного дискурсу особистісного самоздійснення. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки: зб. наук. праць. Миколаїв: МНУ імені B.О. Сухомлинського, 2017. № 2(18). С. 210-216.
  15. Штепа О.С. Опитувальник психологічної ресурсності особистості: результати розробки й апробації авторської методики. Проблеми сучасної психології: Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2018. № 39. С. 380-399. DOI: 10.32626/2227-6246.2018-39.380-399.
  16. Єхалов В.В., Кравець О.В., Бараннік С.І., Пилипенко О.В. та ін. Феномен прокрастинації на етапах вищої медичної освіти. Новини медицини та фармації. 2021. № 15, 16(775, 777). С. 16-17.
  17. Єхалов В.В., Кравець О.В., Бараннік С.І., Пилипенко О.В. та ін. Мотивація успіху або невдачі у лікарів-інтернів за фахом «Анестезіологія та інтенсивна терапія». Новини медицини та фармації. 2022. № 1(778). С. 16-17.
  18. Єхалов В.В., Пилипенко О.В. Прокрастинація у здобувачів вищої медичної освіти. Неперервна освіта для сталого розвитку: філософсько-теоретичні контексти та педагогічна практика: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції (3–4 грудня). Дніпро: СПД «Охотнік», 2021. С. 118-120.
  19. Yechalov V.V., Kravets O.V., Sedinkin V.A. Empatychni zdibnosti likariv-interniv riznoho profiliu [Empathicabilities of internship doctors of various profiles]. International Journal of Education and Science. 2021. № 4(2). С. 72-76. https://doi.org/10.26697/ijes.2021.2.8.
  20. Yekhalov V.V., Kravets O.V., Krishtafor D.A. Socio-psychological portrait of a modern medical internin a ten-year dynamics. Медицина невідкладних станів. 2021. Т. 17. № 3. С. 47-50. DOI: https://doi.org/10.22141/2224-0586.17.3.2021.234805.
  21. Штепа О.С. Етичні погляди осіб з різним рівнем психологічної ресурсності. Актуальні проблеми особистості та міжособистісних взаємин: Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (23 квітня). Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2018. С. 66-69.
  22. Штепа О. Психологічна ресурсність як предиктор етичних поглядів особистості. Проблеми сучасної психології. 2018. № 42. С. 2132-250. DOI: 10.32626/2227-6246.2018-42.232-250.

Вернуться к номеру