Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Аналіз динаміки захворюваності на туберкульоз дітей в Україні протягом 2006–2021 рр.
Авторы: Білогорцева О.І., Доценко Я.І., Фірсова А.С., Садловська М.А.
ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Туберкульоз (ТБ) є однією з основних проблем охорони здоров’я в усьому світі. Ця небезпечна інфекційна недуга, поруч із ВІЛ-інфекцією/СНІДом, є причиною погіршення здоров’я мільйонів людей і однією з провідних причин смертності у світі. Протягом останніх років в Україні, за даними офіційної статистики, спостерігалося зменшення загальної захворюваності на ТБ, але, незважаючи на це, ТБ у країні продовжує залишатися актуальною медико-соціальною проблемою. Пандемія COVID-19 і соціально-економічна нестабільність у країні в сучасних умовах призводять до різкого зниження життєвого рівня. Поширеність ТБ і його несприятливий патоморфоз значною мірою пов’язані з погіршенням матеріального становища й харчування великої частини населення, різким збільшенням міграції (у тому числі з областей з найвищою захворюваністю на ТБ), появою численної групи соціально вразливих осіб.
Мета дослідження: вивчення динаміки розподілу дітей віком від 0 до 17 років, хворих на ТБ, за категоріями диспансерного спостереження в Україні протягом останніх 16 років.
Матеріали та методи. Для проведення епідеміологічного аналізу використовувалися дані офіційної статистики і додаткові розрахункові показники за категоріями диспансерного спостереження в динаміці за 16 років. Дослідження виконано за кошти державного бюджету.
Результати. Нами вивчена динаміка розподілу дітей віком від 0 до 14 років і дітей підліткового віку (15–17 років), хворих на ТБ, за категоріями диспансерного спостереження (I, II, III, IV) в Україні протягом 16 років.
Основними контингентами диспансерного спостереження є хворі І і ІІІ категорій. Слід зазначити, що до І категорії відносять хворих з поширеними, тяжкими формами захворювання, наявним бактеріовиділенням, деструкцією (такі форми віднесені до невчасно виявлених і занедбаних). До ІІІ категорії відносять дітей, хворих на ТБ, з обмеженими процесами без бактеріовиділення і деструкції. Виявлення хворих, віднесених до ІІІ категорії, вважається своєчасним (на відміну від хворих I категорії).
При правильно налагодженій системі раннього виявлення ТБ, яка існувала в Україні, ІІІ група диспансерного спостереження в дітей (0–14 років) була завжди найбільшою і значно (в 1,5–2 рази) перевищувала І групу (у 2006 р. ІІІ категорія — 60,8 % хворих; І категорія — 39,2 % хворих, р < 0,05).
Зі зменшенням охоплення дітей (0–14 років) профобстеженням повільно зменшувалась чисельність хворих ІІІ категорії. У період значного падіння охоплення дитячого населення туберкулінодіагностикою з 2013 р. вперше в Україні відсоток хворих І категорії став перевищувати відсоток хворих ІІІ категорії: І категорія — 49,4 %, ІІІ категорія — 43,7 %. Аналогічне співвідношення зберігалося і у наступні роки з постійним збільшенням відсотка хворих І категорії і зменшенням ІІІ (у 2019 р. ця різниця була найбільшою: І категорія — 63,2 %, ІІІ категорія — 23,0 %), у 2020 р. частка пацієнтів І категорії дещо зменшилася до 57,8 %, а ІІІ категорії — зросла до 28,0 %, але у 2021 р. різниця між кількістю пацієнтів І і ІІІ категорій знову збільшилася: І категорія — 59,2 % і ІІІ категорія — 26,5 %. Цей факт свідчить про серйозні недоліки в системі раннього виявлення ТБ у дітей, зміщення структури клінічних форм у бік тяжких і поширених (І категорія), що було цілком прогнозованим. Серед негативних змін слід також відзначити збільшення по роках хворих IV категорії (з лікарсько-стійким ТБ) серед дітей віком 0–14 років: у 2010 р. — 5,6 %, у 2019 і 2021 рр. — 12,6 і 12,0 % від загальної кількості хворих відповідно. Відсоток пацієнтів II категорії (невдача лікування) протягом 2010–2021 рр. практично не змінився: 1,2–2,6 % із незначними коливаннями.
У дітей підліткового віку ситуація була дещо іншою, пацієнтів І категорії завжди було більше, ніж ІІІ, але якщо у 2006 р. частка І категорії була 55,7 %, а ІІІ категорії — 44,3 %, то у 2021 р. — 74,1 і 9,0 % відповідно. Відсоток пацієнтів IV категорії протягом 2010–2021 рр. зріс у 2,7 раза (з 4,2 до 11,4 %), ІІ категорії — зріс у 1,9 раза (з 2,8 % у 2010 р. до 5,4 % у 2021 р.).
Висновки. В Україні, незважаючи на поступове зменшення офіційних показників щодо захворюваності дорослих і підлітків, захворюваність дітей останніми роками залишається майже на однаковому рівні, що свідчить про суттєве недовиявлення ТБ серед населення.
Має місце негативна динаміка клінічних форм ТБ за категоріями диспансерного спостереження. Зі зменшенням охоплення профобстеженням дітей віком як 0–14 років, так і 15–17 років поступово зменшувався відсоток дітей, віднесених до ІІІ категорії, і збільшувався відсоток хворих І категорії. У цілому чітко визначається негативна динаміка структури клінічних форм ТБ у дітей у бік збільшення тяжких і поширених форм, включно з лікарсько-стійким ТБ.