Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Інфекції війни в сучасних умовах: погляд епідеміолога
Авторы: Виноград Н.О.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Війни й епідемії супроводжували людство впродовж усієї історії. Спектр інфекційних і паразитарних хвороб під час воєн був вкрай розмаїтим у різні часи, як й інтенсивність епідемічного процесу при цьому. Епідемії поширювалися на військові контингенти, цивільне населення, а тривалість їх часто була більшою, ніж період активних бойових дій. Втрати людських життів унаслідок поширення висококонтагіозних збудників інфекційних хвороб у минулі тисячоріччя перевищували втрати від безпосередніх військових дій.
Зміни характеру ведення війн за рахунок нових видів озброєння, що призводять до масивних руйнувань інфраструктури й неможливості забезпечення функціонування закладів охорони здоров’я, водопостачання та інших комунальних служб, сприяють поширенню інфекційних хвороб серед населення. Занесення окупантами нових патогенних мікроорганізмів становить високу загрозу для місцевого населення. Переміщення цивільного населення із зони ведення бойових дій у тилові райони сприяє погіршенню епідемічної ситуації як на шляхах евакуації, так і в місцях розміщення вимушено переміщених осіб.
Дислокація військових контингентів на території, де циркулюють збудники захворювань, щодо яких у військовослужбовців немає специфічного імунітету; складнощі адекватної організації протиепідемічного захисту в разі польового розміщення військ, порушення логістичних зв’язків при переміщенні військових контингентів і ще ціла низка об’єктивних обставин зумовлюють високий ризик епідемічних ускладнень серед особового складу.
Метою дослідження було визначення чинників ризику зміни епідемічної ситуації в Україні з урахуванням оперативної ситуації у фронтових і прифронтових районах, у тому числі звільнених від окупаційних військ, і прогностичних даних щодо спектра інфекційних захворювань серед цивільного населення.
Матеріали та методи. Проведено інформаційний пошук щодо проблеми інфекційних і неінфекційних захворювань у період активних воєнних дій на різних етапах розвитку людства. З використанням аналітичного прийому комплексного епідеміологічного методу опрацьовані дані зміни епідемічного стану населення й території в країнах, де виникали війни й збройні конфлікти.
Результати. Повномасштабне вторгнення російських військ на територію України характеризується динамічністю й швидкістю зміни оперативної ситуації.
На початку війни основний удар ворога був нанесений на північно-східному напрямку (Чернігівська, Київська, Житомирська області), а від квітня театр воєнних дій перемістився на південно-східний фронт (Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська області). Протяжність фронту безпосереднього ведення бойових дій перевищує 1200 км, а їх активність на східному напрямку суттєво змінювалася у зимово-весняний і літньо-осінній період 2022 року.
Особливості зміни епідемічної ситуації впродовж пів року визначаються низкою чинників, серед яких головними були напрямок удару основних військових угрупувань, площа окупованих територій і кількість населення у цих місцях, ступінь порушення функціонування системи життєзабезпечення, порушення норм захоронення людей і тварин; руйнуванням об’єктів з виходом у довкілля хімічних, біологічних, фізичних (радіаційних) ушкоджуючих чинників; площами окупованих/деокупованих територій, інтенсивністю міграційних процесів населення, тенденціями змін епізоотичної ситуації, активізацією природних осередків і низкою інших обставин.
Формування епідемічних осередків кишкових і дихальних інфекцій серед тимчасово переміщених осіб унаслідок переущільнення населення, призупинення планової вакцинації, відсутності умов для дотримання правил особистої гігієни, неповноцінного харчування, неналежного водозабезпечення становить високий ризик. Окрім того, слід врахувати високу ймовірність ураження людей збудниками інфекційних хвороб групи контактних інфекцій (правець та інші анаеробні інфекції, сказ, вірусні гепатити В і С, захворювання, що передаються статевим шляхом), а також збудниками інфекцій, що пов’язані з наданням медичної допомоги. У період епідемічного ризику актуальними залишаються ендемічні природно-осередкові трансмісивні захворювання. Окрему стурбованість викликають особи, які не захищені від імунокерованих інфекцій. Повернення в Україну вимушено переміщених осіб з інших країн може сприяти занесенню на територію нашої держави нових збудників інфекційних і паразитарних хвороб, у тому числі з високим епідемічним потенціалом.
Висновки. Руйнування установ і закладів служб життєзабезпечення, у тому числі протиепідемічного захисту, систем водозабезпечення і водовідведення, загибель персоналу, висока небезпека ведення відновлювальних робіт вимагають зміни підходів у здійсненні профілактичного й протиепідемічного забезпечення населення і території у період ведення активних бойових дій і на етапі ліквідації наслідків війни.