Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Особливості епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу в дітей 0–14 років в Україні
Авторы: Доценко Я.І., Петішкіна В.М., Сіваченко О.Є., Шатунова В.А.
ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Незважаючи на значні досягнення сучасної медицини, появу нових діагностичних і лікувальних можливостей, перед медичною спільнотою і населенням планети знову постала проблема туберкульозу (ТБ). Ця давно відома хвороба на сьогодні не ліквідована в жодній країні світу. Згідно з попередніми даними, які були зібрані у 80 країнах Всесвітньою організацією охорони здоров’я (WHO), у 2020 році кількість людей, які отримали лікування від ТБ, скоротилась приблизно на 1,4 млн, або на 21 %, порівняно з 2019 роком. У доповіді WHO про глобальну боротьбу з ТБ у 2021 р. відмічалося, що пандемія COVID-19 значно зменшила успіхи, які були досягнуті в боротьбі з цією недугою у світі: так, уперше за більше ніж 10 років зросли показники смертності від ТБ. Крім того, спостерігається зниження відсотків вчасного виявлення дітей, хворих на ТБ. Близько половини випадків не виявляються і не реєструються. Це в першу чергу стосується молодших вікових груп: 65,0 % дітей до 5 років, хворих на ТБ, не потрапляють у поле санітарно-епідемічного контролю і діагноз інфікування ТБ не встановлюється (WHO, 2021).
Мета дослідження: вивчити особливості епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу в дітей в Україні протягом 2006–2021 рр.
Матеріали та методи. Для проведення епідеміологічного аналізу використовувалися дані офіційної статистики й додаткові розрахункові показники захворюваності на ТБ у дітей в Україні. Дослідження виконано за кошти державного бюджету.
Результати. Загальна захворюваність на ТБ протягом 15 років (2006–2020 рр.) зменшилася з 83,2 (у 2006 р.) до 34,3 (у 2020 р.) на 100 тис. населення, але у 2021 р. дещо зросла — до 35,5 на 100 тис. населення. Захворюваність на ТБ дітей у віці до 14 років протягом кількох років зберігалася майже на однаковому рівні, з незначними коливаннями. Так, найнижчим цей показник був у 2014 р. — 7,4 на 100 тис. населення відповідного віку, найвищим — у 2007 р. — 9,6 на 100 тис. населення. У 2020 р. з початком пандемії COVID-19 показники захворюваності дітей різко знизилися до 5,8 на 100 тис. населення і вже у 2021 р. зросли до 7,2 на 100 тис. населення.
Також ми визначили частоту бактеріовиділення й деструкції в дітей з уперше виявленим ТБ легень. Відсоток бактеріовиділювачів серед дітей віком до 14 років поступово збільшувався з 11,7 % у 2006 р. до 28,9 % у 2015 р. (тобто майже у 2,5 раза); у 2016 р. частка дітей з МБТ+ зменшилася до 24,6 %, але починаючи з 2017 р. поступово зросла до 28,8 % (2019 р.); у 2020 р. знизилася до 20,0 %, а у 2021 р. зросла до 31,6 %, це у 2,7 раза більше, ніж у 2006 р. (р < 0,05).
Ситуація щодо деструктивних форм ТБ легень у дітей виглядала інакше: відзначалися досить різкі коливання — від 5,1 % у 2015 р. до 17,2 % у 2008 р. У 2020–2021 рр. частка деструктивних форм ТБ дорівнювала 6,1 і 7,7 % відповідно. У цілому протягом 2006–2021 рр. частка дітей з деструктивними формами ТБ зменшилася у 2,1 раза (р < 0,05).
Для дітей найбільш доступним методом ранньої діагностики ТБ залишається туберкулінодіагностика. На жаль, протягом останніх років відсоток охоплення дітей туберкулінодіагностикою невпинно знижувався. Так, у 2006 р. цей показник дорівнював 90,5 %, у 2009 і 2011 рр. різко знизилася частка обстежених дітей — до 73,3 і 67,9 % і продовжувала знижуватися і надалі — до 30,8 % у 2020 р. і 27,6 % у 2021 р. Таке стрімке зниження охоплення дітей профілактичним обстеженням на ТБ є несприятливим чинником, який призводить до недовиявлення як органного ТБ, так і латентної туберкульозної інфекції в дітей, збільшення числа хворих, які виявляються за зверненням (а це тяжкі й поширені форми). У цілому протягом 16 років відсоток туберкулінодіагностики знизився в 3,3 раза, протягом останніх 9 років проба Манту проводилася менш ніж у 50,0 % дітей, такий низький відсоток обстежених дітей призводить до збільшення виявлення ТБ у дітей за зверненням, а це, як правило, тяжкі й поширені форми з деструкцією, бактеріовиділенням, які набагато складніше і довше лікувати, що, власне, ми і бачимо останніми роками.
Висновки. У цілому динаміка захворюваності дітей суттєво відрізняється від такої в дорослих. Збереження захворюваності дітей майже на однаковому рівні і навіть її зростання може свідчити про ТБ у дорослих хворих, оскільки діти є індикатором поширеності ТБ у популяції, і їх захворюваність чітко залежить від захворюваності дорослих.
У той же час за період з 2006 по 2021 р. у 2,7 раза збільшилась питома вага бактеріовиділювачів серед дітей з уперше діагностованим ТБ — з 11,7 до 31,6 % (р < 0,05), особливо останніми роками, що чітко доводить збільшення частки більш тяжких форм ТБ легень серед дитячого населення і значною мірою пояснюється різким зменшенням охоплення туберкулінодіагностикою дітей до 14 років і, відповідно, виявленням складних, несвоєчасно діагностованих і занедбаних форм ТБ, у тому числі за зверненням.