Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Особливості спалаху мавпячої віспи 2022 року
Авторы: Задорожна В.І., Шагінян В.Р., Сергеєва Т.А.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мавпяча віспа (МРХ) як хвороба людини була відома з 1970 р. і вважалася зоонозною інфекцією. Ендемічними були країни Центральної і Західної Африки, де періодично реєструвалися спалахи цієї хвороби з обмеженою кількістю випадків інфікування людини від людини без ознак укорінення її в людській популяції. Було відомо про 2 клади вірусу мавпячої віспи (VMPX), які отримали відповідні назви (центральноафриканська й західноафриканська). Вони суттєво відрізнялися за летальністю, яка становила понад 10 % і 1–3 % відповідно. Тенденція до зростання захворюваності на МРХ почала спостерігатися, починаючи з 1990-х років, і була викликана збудниками обох клад. Перший спалах серед людей за межами африканського регіону виник у 2003 р. (США) і був пов’язаний з луговими собачками (гризунами виду Cynomys), що інфікувалися, перебуваючи в клітках від завізних гризунів. VMPX західноафриканської клади, що викликав спалах у Нігерії у 2017 р., а потім став причиною декількох завізних випадків до неендемічних країн, був попередником тієї нової генетичної клади VMPX, що став етіологічним агентом теперішнього спалаху, який розпочався з травня 2022 р.
Цей спалах має суттєві відмінності від попередніх. Спостерігається безпрецедентне поширення вірусу за межі ендемічного регіону. На 20 вересня 2022 р. у 99 неендемічних країнах зареєстровано 62 538 випадків, серед яких 9 закінчилися летально (0,014 %). У той же час у 7 ендемічних країнах від початку року зареєстровано лише 579 випадків (11 летальних). При цьому летальність є значно вищою (1,9 %).
Має місце стійка передача VMPX від людини до людини (раніше — не більше 5 передач), що свідчить про той факт, що відбувається процес укорінення збудника в людській популяції та продовження процесу його адаптації до нового видового хазяїна.
VMPX клади ІІb має свої біологічні особливості, які обумовлюють його підвищений епідемічний потенціал, можливо, розширення тропізму, залучення нових шляхів передачі. Їх необхідно вивчати і стежити за їх можливими змінами в процесі формування нової (або оновленої) паразитарної системи. З огляду на кількість зареєстрованих протягом 4,5 місяця випадків МРХ і залучених до епідемічного процесу країн спалах переходить в епідемію з потенціалом до пандемії.
Епідемічні особливості хвороби (механізми й шляхи передачі збудника, групи ризику, віковий розподіл, летальність) відрізняються від відомого раніше. Усе більше повідомлень про визначення вірусу в сім’яній рідині, групою з високим ризиком захворюваності є чоловіки, що мають секс із чоловіками, жінки і діти поки що хворіють у поодиноких випадках. Спостерігається тенденція до втрачання зоонозного характеру хвороби, викликаної кладою ІІb. У той же час не виключено в подальшому залучення до цієї паразитарної системи нових видових хазяїв.
Більшість випадків не мають класичної клінічної картини, яка була характерна для випадків під час попередніх спалахів. Може бути відсутня етапність захворювання, можуть виявлятися лише одне або кілька уражень у генітальній або періанальній ділянках, які прогресують асинхронно і не поширюються далі.
Залишається відкритим питання щодо статевого шляху передачі збудника в традиційному розумінні. Воно активно досліджується. У близько 95 % випадків інфікування відбулося саме під час статевих контактів.
Також потребує оцінки дійсний рівень захворюваності на МРХ. Необхідна обережність при інтерпретації її низьких рівнів у країнах Східної Європи та, імовірно, в інших. Згідно з окремими даними, вона позитивно корелює із захворюваністю на інфекції, що передаються статевим шляхом, і індексом веселки (Rainbow Index). Є припущення, що більш стигматизуюче ставлення до гомосексуалізму сприяє неповному виявленню випадків МРХ у таких країнах. Саме з цією причиною може бути пов’язано невиявлення в багатьох випадках епідемічного ланцюга між деякими випадками. Також причиною може бути недооцінка тривалості збереження життєздатності вірусу поза організмом людини та роль абіотичних об’єктів як факторів передачі поза домогосподарствами. Те ж стосується й активності крапельного механізму передачі як зараз, так і в подальшому в процесі адаптації до людської популяції фактично нового за клініко-епідеміологічними особливостями для людини вірусу.
Для контролю епідемічної ситуації з МРХ необхідним є забезпечення належного епідеміологічного нагляду за цією інфекцією з функціонуванням усіх його підсистем. Украй необхідною є молекулярно-епідеміологічна складова, що є обов’язковою для оцінки генетичної стабільності нової клади VMPX у процесі його еволюції. МРХ є новою, але, на жаль, не останньою біо–логічною загрозою, яку необхідно подолати людству.