Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Визначення прогностичних критеріїв елюції антигену вірусу SARS-CoV-2 з організму хворих за показниками імунної системи
Авторы: Ракша-Слюсарева О.А. (1), Слюсарев О.А. (1), Боєва С.С. (1), Коваленко П.Г. (1), Богданова Т.Л. (1), Усікова З.Л.1, Таллер О.О.1, Наретя А.С.1, Власенко В.П.2, Шейченко Н.В.2, Маричев І.Л.3, Тарасова І.А.3
(1) — Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Інфекційна лікарня м. Костянтинівки», м. Костянтинівка, Україна
(3) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Епідемія COVID-19, що триває понад 2 роки, стала викликом для системи охорони здоров’я всіх країн світу й України зокрема. За весь період пандемії на цю інфекцію в Україні перехворіло близько 5,1 млн осіб і 108 955 осіб померло. Для боротьби з інфекцією та запобігання захворюванню необхідне дослідження її патогенезу, зокрема особливостей циркуляції вірусу SARS-CoV-2 та його маркерів, а також відповіді системи імунітету на інфекцію. Ці питання поки що недостатньо досліджені. На даний час встановлена значна роль неспецифічної резистентності й імунної системи в розвитку й варіантах наслідків цієї нової інфекції. Для більш успішної боротьби з інфекцією, викликаною вірусом SARS-CoV-2, необхідні більш глибокі дослідження закономірностей зрушень як показників стану неспецифічної резистентності та імунної системи, так і особливостей циркуляції вірусу і його маркерів: білків вірусу, антигену (АГ), антитіл (АТ) — IgM або IgG, а також пошук найбільш ранніх прогностичних критеріїв розвитку і наслідку хвороби.
Метою дослідження був пошук критеріїв визначення елюції вірусу SARS-CoV-2 з організму хворих за показниками системи імунітету.
Матеріали та методи. У динаміці хвороби досліджувались показники стану неспецифічної резистентності 180 осіб віком 18–60 років, хворих на COVID-19 легкого й середнього ступеня тяжкості, що знаходились на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Інфекційна лікарня м. Костянтинівки» та стаціонарі «на дому» у Комунальному некомерційному підприємстві «ЦПМСД № 1 Святошинського р-ну м. Києва». Дослідження клітинної ланки показників неспецифічної резистентності проводили імунологічними методами І рівня, визначаючи вміст лейкоцитів та елементів лейкограми, що формують клітинну ланку неспецифічної резистентності: паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів, еозинофілів і моноцитів. Маркери вірусу SARS CoV-2 визначались методами імуноферментного аналізу і полімеразної ланцюгової реакції. Матеріали дослідження були статистично оброблені з використанням параметричного й непараметричного аналізу. Накопичення і систематизація результатів клінічного дослідження щодо аналізу крові пацієнтів і наявності антигену вірусу SARS-CoV-2 виконувались з використанням електронних таблиць Microsoft Office Excel. Як кількісну міру оцінювання взаємозв’язку антигену і вмісту елементів крові людини було використано співвідношення шансів (OR), що визначалося як відношення ймовірності відхилення від норми кількості елементів крові в групі пацієнтів з позитивнім тестом на антиген до ймовірності відхилення від норми кількості елементів крові у пацієнтів з негативним тестом на антиген. Взаємозв’язок між наявністю антигену й відхиленням від норми кількості елементів крові вважався доведеним у випадку знаходження довірчого інтервалу за межами відсутності ефекту, що був прийнятий за 1 (95% CI).
Результати. Вміст лімфоцитів у хворих середньої тяжкості з інфекцією, викликаною вірусом SARS-CoV-2, постійно змінювався в динаміці захворювання. На першому тижні хвороби показники вмісту лімфоцитів у хворих на COVID-19 відхилялись від показників загальної та регіональної норми (РН) у 58,10 ± 0,39 %, серед яких 4,90 ± 0,19 % — нижче від нижньої межі норми та 53,10 ± 0,43 % — вище від максимального значення. Через 14 діб, на 2-му тижні хвороби, показники вмісту лімфоцитів відхилялись від РН з трохи меншою частотою — 54,80 ± 0,41 % хворих. При цьому в 10,70 ± 0,26 % показники були вище від норми, а в 44,10 ± 0,42 % — нижче від РН мінімуму вмісту лімфоцитів. Подібні зміни реєструвались і на 3-му тижні хвороби. У 58,30 ± 0,61 % — вміст лімфоцитів від нижньої до верхньої межі норми. Показники вмісту лімфоцитів, що виходили за верхні межі норми, реєструвались в 11,10 ± 0,26 %. Зниження вмісту лімфоцитів було виявлено в 47,20 ± 0,42 % хворих. У частини людей коливання вмісту лімфоцитів тривали і до 7,5 тижня. Серед осіб, які мали ускладнення та повертались у стаціонар на лікування, переважали такі, у яких був знижений вміст лімфоцитів.
За даними проведеного аналізу виявлення антигенів вірусу збіглося із зниженням вмісту лімфоцитів, а антитіл — з його нормалізацією чи підвищенням. У зв’язку з цим був проведений додатковий статистичний аналіз. Результати статистичного аналізу підтвердили, що шанс виявити антиген SARS-CoV-2 при зниженні вмісту лімфоцитів у крові пацієнтів, хворих на COVID-19, дорівнює 3,6 [1,7–7,84]. Значення отриманого показника дає змогу стверджувати, що такий показник присутності вірусу в крові, як антиген SARS-CoV-2, і показник вмісту лімфоцитів, менший за норму, пов’язані між собою. У цілому шанс виявити антиген SARS-CoV-19 при відхиленні лімфоцитів від норми дорівнює 2,7 [1,3–5,6], що також підтверджує взаємозв’язок між цими показниками. У той же час шанс виявити антиген вірусу при підвищенні вмісту лімфоцитів до показників норми дорівнює 0,37 [0,074–1,829], що є статистично не значимим. Отже, можна стверджувати, що існує зв’язок між циркуляцією антигену вірусу SARS-CoV-2 і зниженням лімфоцитів у крові пацієнтів, які хворіють і перехворіли на COVID-19.
Висновки. Виявлено тісний зв’язок між показником вмісту лімфоцитів осіб, хворих на інфекцію, пов’язану з вірусом SARS-CoV-2, і таким показником, як виявлення (циркуляція) антигену вірусу SARS-CoV-2 в організмі. Суть виявленої закономірності полягає в тому, що при зниженні вмісту лімфоцитів в організмі хворих реєструється наявність АГ SARS CoV-2, а при підвищенні їх вмісту цей АГ не виявляється, тобто елімінується, і реєструються АТ до вірусу.