Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №6, 2022
Вернуться к номеру
Особливості захворюваності на туберкульоз у дітей в осередках туберкульозної інфекції
Авторы: Суханова Л.А. (1), Калиновська В.В. (1, 2)
(1) — Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка № 9» Харківської міської ради, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Туберкульоз (ТБ) був і лишається медичною проблемою в усіх країнах світу, у тому числі економічно розвинених. За визнанням ВООЗ, Україна входить до числа 10 країн з високим тягарем ТБ. Заходи з подолання епідемії ТБ сконцентровані на виявленні хворих, які виділяють мікобактерії ТБ (МБТ), як джерела подальшого поширення хвороби та обстеженні їх оточення. За даними ВООЗ, поширеність ТБ серед контактних осіб може сягати 5 % і більше, особливо серед членів їх родини й близького оточення. Захворюваність серед контактних осіб (сімейні контакти з хворими бактеріо–виділювачами) в Україні у 2021 році становила 15,5 на 1000 населення в усіх вікових групах, що в 39,8 раза перевищує дані серед населення нашої країни.
Матеріали та методи. Проведено спостереження за 145 дітьми віком 0–17 років з 94 осередків ТБ-інфекції, взятих на облік з 2017 по 2019 р. у дитячого фтизіатра після встановлення контакту їх з хворим на ТБ. Критерії включення: осередки з родинним або тісним побутовим контактом дітей з джерелом інфекції. Бактеріологічне дослідження мокротиння або промивних вод бронхів на МБТ у індекс-пацієнтів (ІП) проводилось згідно з чинним протоколом і включало мікроскопію, молекулярно-генетичне дослідження (ExpertMTB/Rif), засів на рідке середовище (BACTEC), засів на тверде середовище.
У досліджених осередках було 58 (40,56 %) хлопчиків і 87 (59,44 %) дівчат, дітей віком 0–14 років була переважна більшість — 131 (90,34 %), 15–17 років — 14 (9,66 %) осіб. Проведено аналіз захворюваності на ТБ у дітей даних вікових груп.
Результати. Серед 94 ІП в осередках ТБ захворювання було виявлено у 83 (88,30 %) осіб, повторний епізод хвороби — у 9 (9,57 %) випадках, померло вдома 2 (2,13 %) невідомих диспансеру хворих. За локалізацією ураження у ІП переважав ТБ органів дихання — 87 (92,55 %) хворих; випадки ізольованого позалегеневого ТБ — 1 (1,06 %) особа та 6 (6,38 %) пацієнтів з міліарним ТБ — гостро прогресуюча форма захворювання.
За клінічною формою ТБ: переважно у виявлених пацієнтів зустрічався інфільтративний ТБ легень — у 75 (79,79 %) осіб. При аналізі співвідношення типу випадку ТБ і клінічної форми в ІП встановлено, що в епізодах повторного лікування відмічались лише інфільтративна й фіброзно-кавернозна форми захворювання. Під час розтину померлих вдома хворих було встановлено лише випадки міліарного ТБ.
При первинному виявленні наявність бактеріовиділення підтверджено в 57 (60,64 %) осередках, з них у 39 (41,49 %) ІП виявлено МБТ одночасно методом мікроскопії та ExpertMTB/Rif, у 18 (19,15 %) — лише молекулярно-генетичним методом при негативній мікроскопії.
У подальшому отримано позитивні результати культуральних досліджень (BACTEC і/або засів на тверде середовище) в 67 (71,28 %) осередках, з них у 10 (10,64 %) випадках — при попередніх негативних результатах мікроскопії та ExpertMTB/Rif.
У 25 (26,59 %) досліджених осередках були отримані негативні результати всіх бактеріологічного досліджень ІП. У 2 (2,13 %) осередках бактеріологічні дослідження на МБТ не проводились з причини смерті пацієнта, діагноз було встановлено під час розтину. Отримана різниця між частотою виявлення хворих з бактеріовиділенням і без встановленого бактеріовиділення є статистично значущою (p < 0,05) і відповідає сучасним даним бактеріологічних досліджень на МБТ в Україні.
В осередках ТБ з наявним бактеріовиділенням у ІП перебувало 104 (71,72 %) дитини, без встановленого бактеріовиділення — 38 (26,21 %) осіб, в найнебезпечніших — осередках смерті — 3 (2,07 %) дітей. Тобто майже третина дітей (28,28 %) контактувала з ІП, у яких не було виявлено бактеріовиділення.
Серед обстежених в осередках 145 дітей захворіло на ТБ 6 (4,14 %) осіб (показник захворюваності — 41,4 на 1000 контактів). Захворіло із контактів з ІП-бактеріовиділювачами 5 (4,81 %) дітей (показник захворюваності 48,1 на 1000 контактів), одна (2,63 %) захворіла дитина контактувала з хворим на ТБ без встановленого бактеріовиділення (показник захворюваності 26,3 на 1000 контактів). Випадків захворювання на ТБ серед дітей з осередків смерті протягом періоду спостереження встановлено не було. Шанси розвитку захворювання на ТБ у дітей з осередків з бактеріовиділенням в 1,87 раза вищі, ніж в осередках без бактеріовиділення (95% ДІ: 0,21–16,53).
Висновки. 1. Перебування в осередку ТБ у дитячому віці є фактором високого ризику щодо розвитку ТБ у дитини незалежно від наявності бактеріовиділення в джерела збудника інфекції. 2. Показник захворюваності контактних осіб у дитячому віці перевищує середній показник серед контактних осіб по Україні в 2,67 раза. 3. Сучасний рівень бактеріологічних досліджень на МБТ дозволяє підтвердити наявність МБТ при первинному обстеженні менше ніж у 2/3 — 60,64 % хворих, а за відтермінованими результатами культуральних досліджень виявляється тільки 71,28 % індекс-пацієнтів. Майже в 30 % хворих бактеріовиділення не виявляється, тому заходи із залучення до обстеження дітей при встановленні контакту з хворим на ТБ повинні проводитись незалежно від наявних результатів бактеріологічних досліджень. 4. Усе перераховане свідчить про пізню діагностику ТБ. Для раннього виявлення ТБ у дітей необхідно проводити туберкулінодіагностику. Метод опитування чи анкетування не є ефективним, оскільки батьки не в змозі вірно оцінити стан дитини. А наявність кашлю є пізньою ознакою ускладненого перебігу туберкульозу.