Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №7, 2022

Вернуться к номеру

Ефективність імуномодулятора тималіну при експериментальній коронавірусній інфекції

Ефективність імуномодулятора тималіну при експериментальній коронавірусній інфекції

Авторы: Козловський М.М.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Ситуація з пандемією COVID-19 у світі до сьогодні залишається напруженою. Особливості її збудників спричиняють невисоку ефективність застосування наявних специфічних етіотропних препаратів, що зумовлює необхідність пошуку нових активних засобів боротьби з цією небезпечною інфекційною недугою. Оскільки при СOVID-19 значною мірою порушується функція Т-клітинного імунітету, доцільно з’ясувати вплив корекції цієї ланки імунної відповіді на перебіг коронавірусної інфекції. З цією метою було проведене скринінгове дослідження щодо визначення ефективності препарату тимусу тима­ліну в експерименті на лабораторних мишах, інфікованих вірусом гепатиту мишей, що належить до тієї ж підгрупи коронавірусів, до якої входить і збудник пандемії COVID-19 вірус SARS-CoV-2. Встановлено, що досліджуваний препарат викликав вірогідний захист інфікованих мишей на рівні 45,0–60,0 % порівняно з контролем та збільшував середню тривалість життя піддослідних тварин на 2,6–5,6 дня порівняно з контролем, що у відсотковому відношенні становить 51–110 %. Отримані результати можуть бути підставою для проведення регламентованих клінічних випробувань з метою застосування даного офіційного лікарського засобу у клінічній практиці для профілактики і лікування коронавірусних інфекцій людей, у тому числі COVID-19.

The situation with the COVID-19 pandemic in the world is still tense. Due to the peculiarities of its pathogens, there is a low efficiency in the use of available specific etiotropic drugs, which leads to the need to search for new active means of comba­ting this dangerous infectious disease. Since the function of T-cell immunity is significantly impaired in COVID-19, it is advisable to find out the effect of correcting this part of the immune response on the course of coronavirus infection. For this purpose, a screening study was conducted to determine the effectiveness of the thymus preparation thymalin in an experiment on laboratory mice infected with murine hepatitis virus, which belongs to the same subgroup of coronaviruses that includes SARS-CoV-2, the causative agent of the COVID-19 pandemic. It was found that the study drug significantly protected infected mice at the level of 45.0–60.0 % compared to the controls and increased the average life expectancy of the test animals by 2.6–5.6 days compared to the control group, which in percentage terms is 51–110 %. The results obtained can serve as the basis for conducting regulated clinical trials with the aim of using this official medicinal product in clinical practice for the prevention and treatment of coronavirus infections in humans, including COVID-19.


Ключевые слова

коронавірус SARS-CoV-2; тималін; противірусна ефективність

SARS-CoV-2; thymalin; antiviral effectiveness

Вступ

Ситуація з пандемією COVID-19 у світі до сьогодні залишається напруженою. Складність боротьби з цією коронавірусною хворобою пов’язана як з особливостями її збудників (головні — значна антигенна мінливість, цикл репродукції), так і з особливостями постінфекційного та поствакцинального імунітету щодо цієї інфекції (виникнення патологічного «цитокінового шторму», гіперзапальних реакцій організму), через що застосування наявних на сьогодні вакцин, імуноглобулінів, індукторів інтерферону, імунотропних та противірусних препаратів не дає належного протиінфекційного ефекту [1, 2]. Усе вищенаведене зумовлює необхідність пошуку нових активних засобів боротьби з цією небезпечною інфекційною недугою. 
У зв’язку з цим слід відзначити важливу захисну роль при СOVID-19 Т-клітинної ланки системи імунітету, функція якої в результаті дії коронавірусу значною мірою порушена [3, 4]. Отже, цілком доцільним є з’ясувати вплив корекції цієї ланки імунної відповіді на перебіг коронавірусної інфекції шляхом застосування відповідних імунотропних засобів. Одним із таких засобів є широкодоступний офіційний препарат тимусу тималін, який регулює кількість і співвідношення Т- і В-лімфоцитів та їх субпопуляцій, стимулює реакції клітинного імунітету, посилює фагоцитоз [5, 6].
Мета дослідження: з’ясувати в тесті первинного скринінгу здатність препарату тималіну впливати на перебіг коронавірусної інфекції в експерименті на лабораторних мишах. 

Матеріали та методи 

Для створення експериментальної моделі коронавірусної інфекції було використано вірус гепатиту мишей, штам Міщеріна, отриманий 1986 року в Інституті вірусології ім. Д.Й. Івановського АМН СРСР, який за своїми специфічними характеристиками належить до тієї ж підгрупи коронавірусів (рід Betacoronavirus), до якої входить і збудник тяжкого гострого респіраторного синдрому, що викликав епідемію у 2002–2003 рр., — SARS-CoV і, відповідно, збудник пандемії COVID-19 — вірус SARS-CoV-2 (Львов Д.К., 2008; Гудзь С.П. та ін., 2018) [7, 8]. Білих нелінійних лабораторних мишей та мишей лінії СВА масою 12–14 г, вирощених у віварію ЛНМУ ім. Данила Галицького, інфікували вказаним вірусом внутрішньоочеревинно в дозі 15 ЛД50/0,2 мл. 
Препарат тималін (виробництва ПрАТ «Біофарма», Україна) вводили тваринам триразово з лікувально-профілактичною метою (за 24 години до інфікування та 24 і 96 годин після нього) внутрішньоочеревинно за 2 схемами: у дозі 0,05 мг/кг і 0,01 мг/кг, в обох випадках в об’ємі 0,2 мл, використовуючи для розведення стерильний фізіологічний розчин. Контрольним мишам вводили аналогічним чином фізіологічний розчин. На кожну експериментальну умову використовували по 20 мишей, за якими спостерігали впродовж 14 днів. 
Усі тварини утримувались на стандартному харчовому раціоні відповідно до санітарно-гігієнічних норм (Кожем’якін Ю.М. та ін., 2002), національних загальних етичних принципів досліджень на тваринах (Україна, 2001) і положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для експериментальних та інших наукових цілей (Страсбург, 1985) [9]. 
Дослідження проводили згідно з вимогами і методами, рекомендованими для оцінки ефективності противірусних препаратів (Чижов Н.П. та ін., 1988) [10]. 
Ефективність тималіну оцінювали за ступенем захисту (у відсотках), що визначали як різницю у виживанні між дослідною та контрольною групами, а також за показником середньої тривалості життя піддослідних тварин порівняно з контрольними. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за методом Фішера — Стьюдента (Лакин Г.Ф., 1980) [11, 12].

Результати та обговорення

Отримані результати дослідження наведені в табл. 1. Із її даних випливає, що досліджуваний імуномодулятор тималін має виражену протективну дію щодо вищевказаного коронавірусу гепатиту мишей. Так, цей препарат при триразовому застосуванні в дозі 0,05 мг на 1 кг маси миші викликав значний захист інфікованих тварин при високому ступені вірогідності (Р < 0,001) на рівні 45,0 % порівняно з контролем. При аналогічній схемі введення тималіну у меншій у 5 разів дозі (0,01 мг/кг) ефективність засобу була навіть вищою і становила 60 % захисту. 
На високу вірогідну протикоронавірусну ефективність досліджуваного імуномодулюючого засобу вказують і показники середньої тривалості життя (СТЖ) піддослідних тварин. Так, при використанні дози 0,05 мг/кг СТЖ цієї групи мишей становила 7,7 дня, що на 2,6 дня вище від аналогічного показника контрольних тварин (5,1 дня) і у відсотковому відношенні становить 51 %. Уведення меншої дози 0,01 мг/кг викликало зростання тривалості життя мишей до 10,7 дня, що перевищувало СТЖ у контролі на 5,6 дня, тобто життя цих мишей виявилося тривалішим на 110 %. 
Отримані початкові результати вивчення тималіну вказують на вагому залежність протикоронавірусної активності досліджуваного засобу від його дози, що слід мати на увазі при подальшому розширеному дослідженні тималіну для всебічного визначення його протикоронавірусної ефективності з використанням більшого діапазону часових і дозових параметрів у схемах застосування даного препарату.

Висновки

Проведене скринінгове дослідження в експерименті на лабораторних мишах свідчить про виражену протикоронавірусну ефективність імуномодулюючого засобу тималіну щодо тест-коронавірусу гепатиту мишей. Отримані результати можуть бути підставою для проведення подальших доклінічних і клінічних випробувань цього лікарського препарату з метою застосування його у клінічній практиці для лікування та екстреної профілактики коронавірусних інфекцій людей, у тому числі COVID-19. 
Отримані експериментальні дані дають підставу також для проведення подібних досліджень з використанням інших імуномодулюючих тимічних препаратів (у тому числі тактивіну, тимотропіну, вілозену, тимогену), що, цілком імовірно, дасть можливість виявити нові засоби з вищими протикоронавірусними властивостями, розширить спектр високоактивних препаратів для комплексної протидії сучасній глобальній коронавірусній інфекції.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 01.11.2022
Рецензовано/Revised 07.11.2022
Прийнято до друку/Accepted 16.11.2022

Список литературы

  1. Parums D.V. Editorial: The 2022 World Health Organization (WHO) Priority Recommendations and Response to the Omicron Variant (B.1.1.529) of SARS-CoV. Med. Sci. Monit. 2022, Feb. 1. 28. e936199. doi: 10.12659/MSM.936199.
  2. Mohiuddin Md., Kazuo Kasahara. Investigating the aggressiveness of the COVID-19 Omicron variant and suggestions for possible treatment options. Respir. Med. 2022, Jan. 191. 106716. doi: 10.1016/j.rmed.2021.106716.  
  3. Moss P. The T cell immune response against SARS-CoV-2. Nat. Immunol. 2022. № 23(2). P. 186-193. doi: 10.1038/s41590-021-01122-w.
  4. Toor S.M., Saleh R., Sasidharan Nair N.V. et al.T-cell responses and therapies against SARS-CoV-2 infection. Immunology. 2021. № 162(1). P. 30-43. doi: 10.1111/imm.13262.
  5. Корсунська О.І., Нефьодов О.О. Імунотропні препарати у роботі лікаря загальної практики (фармакотерапевтичний довідник). Дніпропетровськ: Літограф, 2015. 203 с.
  6. Беловол А.Н., Князькова И.И. Иммуномодуляторы: фармакологическое действие и клиническое применение. Провізор. 2008. № 4. Режим доступа: http://www.provisor.com.ua/archive/2008/N04/imun_mod408.php?part_code=62&art_code=6401 .
  7. Медицинская вирусология: Руководство. Под ред. Д.К. Львова. Москва: ООО «Мед. информ. агентство», 2008. 656 с.
  8. Гудзь С.П., Перетятко Т.Б., Галушка А.А. Вірусологія: підручник. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2018. 536 с. 
  9. Кожем’якин Ю.М., Хромов О.С., Філоненко М.А., Сайретдінова Г.А. Науково-практичні рекомендації з утримання лабораторних тварин та робіт із ними. Київ, 2002. 155 с.
  10. Чижов Н.П., Ершов Ф.И., Индулен М.К. Основы экспериментальной химиотерапии вирусных инфекций. Рига: Зинатне, 1988. 171 c.
  11. Пшеничнов В.А., Семенов Б.Ф., Зезеров Е.Г. Стандартизация методов вирусологических исследований. Москва: Медицина, 1974. 168 с.
  12. Лакин Г.Ф. Сравнение выборочных долей. В кн.: Биометрия. Москва: Высшая школа, 1980. С. 104-107.

Вернуться к номеру