Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №7, 2022

Вернуться к номеру

Епідемічна ситуація щодо захворюваності на бореліоз в Одеській області за 2016–2021 роки

Авторы: Гончаров В.О., Дементєв С.О., Бондаренко Д.А., Варецька О.Ю., Сойнікова А.В., Тєряєв В.М., Дацюк В.А., Максименко Ю.А.
ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», м. Одеса, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Актуальність. Епідемічна ситуація щодо іксодових кліщових бореліозів (далі — ІКБ) в Україні з кожним роком ускладнюється. На сьогодні спостерігається стійка тенденція до значного збільшення чисельності кліщів-переносників, розширення ареалу їх розповсюдження в результаті дії природних чинників, таких як потепління клімату, а також ряду соціальних факторів. Широке розповсюдження іксодових кліщів (далі — ІК) у природі призводить до росту рівня захворюваності на ІКБ та сприяє залученню в епідпроцес нових територій. Переважна частина (близько 75 %) інфікувань збудником ІКБ відбувається в антропургічних вогнищах. Дані офіційної реєстрації ІКБ, введеної в Україні у 2000 р., залишаються неповними, але й вони свідчать, що за рівнем захворюваності та поширеності, тяжкістю клінічного перебігу ІКБ є однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфекційної патології багатьох країн Європи. Несвоєчасна діагностика призводить до появи хронічних форм захворювання (3,5–10,6 % випадків), довготривалої непрацездатності, інвалідизації, а подекуди — і до летальних випадків.
Мета роботи: вивчити особливості розповсюдження ІК та, як результат, захворюваності на ІКБ за останні 6 років (2016–2021 рр.) на прикладі Одеської області.
Матеріали та методи. У дослідженні використовувалися дані статистичної звітності Державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» (форма № 40) за останні 6 років (2016–2021 рр.). Обробка й аналіз матеріалів проводилися за допомогою епідеміологічних санітарно-статистичних методів.
Результати та обговорення. Дослідження показало, що з 2016 по 2021 р. зросли як кількість покусаних ІК (у 6,5 раза), так і кількість захворілих унаслідок цього на ІКБ (майже в 11 разів) (рис. 1). 
За даними ентомологічного моніторингу, провідну роль в епізоотичному процесі ІКБ мають ІК. Як бачимо на рис. 2, по області доволі високий відсоток заселених ІК тваринницьких об’єктів (у 2021 р. — 100 % від перевірених об’єктів). Водночас зростає відсоток заселених ІК зон відпочинку (від 24,0 % у 2016 р. до 62,5 % у 2021 р.; у 2020 р. дослідження у зонах відпочинку не проводились). Слід зазначити, що у 2020–2021 рр. замість дитячих зон відпочинку були обстежені території дитячих і підліткових закладів (далі — ДПЗ), де було виявлено поступове зростання відсотка уражених об’єктів. 
Окрім того, насторожує, що спостерігається поступове зростання середньосезонного показника чисельності ІК (далі — ССПЧІК). Як бачимо на рис. 3, у 2021 р. ССПЧІК вже складає від 1,5 (на території ДПЗ) до 4,50 (на тваринницьких об’єктах). 
Висновки. У результаті проведених досліджень виявлено, що проблема розповсюдження ІК стає все більш актуальною, оскільки сприяє зростанню ІКБ. Ситуація погіршується з кожним роком і потребує вирішення на державному рівні.


Вернуться к номеру