Журнал «Здоровье ребенка» Том 19, №3, 2024
Вернуться к номеру
Важливість контролю рівня сахарози при виборі антигістамінної терапії в дітей
Авторы: Шарікадзе О.В.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Стаття присвячена обговоренню можливостей лікування алергічних захворювань у дітей. Автори приділили детальну увагу лікарським формам, які є найбільш поширеними в педіатрії, а саме сиропам. Підкреслено, що при призначенні лікарських засобів у формі сиропів у педіатрії слід звертати увагу на вміст у них сахарози. Переважна більшість сиропів має високий вміст цього компонента. На даний час на українському фармацевтичному ринку наявний препарат дезлоратадину під торговельною назвою Елізіум у вигляді перорального розчину, який взагалі не містить барвників і цукру і, відповідно, має мінімальні ризики розвитку несприятливих побічних реакцій при збереженні високої ефективності препарату.
The article discusses treatment options for allergic diseases in children. The authors paid detailed attention to the dosage forms that are most common in pediatrics, namely syrups. It is emphasized that when prescribing medicines in the form of syrups in pediatrics, attention should be paid to their sucrose content. Most syrups have a high content of this component. Currently on the Ukrainian pharmaceutical market there is a desloratadine preparation under the trade name Elizium in the form of an oral solution, which does not contain dyes and sugar at all and, accordingly, has minimal risks of developing adverse reactions along with maintaining the high effectiveness.
Ключевые слова
H1-антигістамінні препарати; дезлоратадин; Елізіум
H1-antihistamines; desloratadine; Elizium
Протягом 10 останніх років значно зросла поширеність алергічних захворювань: щодо деяких з них вона має тенденцію до стабілізації (наприклад, немає зростання кількості пацієнтів з алергічним ринітом у країнах Європи та США). Щодо інших — навпаки. Так, харчова алергія, астма й атопічний дерматит захоплюють нові географічні території та зберігають тенденцію до збільшення кількості хворих. Формування інвалідності, значний вплив на якість життя, значні економічні витрати — основні причини того, що Все–світня організація охорони здоров’я включила алергічну патологію до трійки розладів, яким слід запобігати і які треба контролювати у ХХІ столітті [1].
Пошук нових можливостей лікування алергічних захворювань є важливою складовою забезпечення їх контролю. Препарати, що використовуються, повинні забезпечувати відсутність симптомів захворювання і мати високий профіль безпеки з огляду на необхідність їх тривалого використання.
Одними з перших запропонованих ліків, які відповідали цим вимогам, стали блокатори Н1-гістамінових рецепторів. Вони служать зворотними агоністами H1-рецептора гістаміну і блокують його ефекти. Сучасна класифікація поділяє антигістамінні препарати відповідно до зайнятості H1-рецепторів мозку на неседативні та седативні групи. На фармацевтичному ринку нині існує велике різноманіття блокаторів H1-рецепторів гістаміну. Їх відрізняють різноманітні хімічні структури, фармакокінетичні особливості й потенціал взаємодії між ліками і продуктами харчування. Але потребам необхідної безпеки й високої ефективності більше відповідають антигістамінні препарати другого покоління (неседативні). Історично розробка H1-антигістамінних препаратів другого покоління відбулася в 1980-х роках, що революціонізувало терапію алергії через відсутність або лише мінімальний седативний потенціал [2, 3]. Лікарські форми цих препаратів є виключно пероральними і, безперечно, мають покращену ефективність, безпеку, добрі фармакологічні й фармакокінетичні характеристики. Неседативні антигістамінні препарати схвалені FDA для тривалого використання й лікування цілої низки захворювань, переважна більшість яких пов’язані з алергією: алергічний риніт і кон’юнктивіт, алергічні дерматологічні реакції, синусити, кропив’янки, ангіонабряк, атопічний дерматит та інші [4].
Досить складно лікувати алергію, тому що в пацієнта, який має особливості імунної відповіді, що стосуються реакцій гіперчутливості, ліки також можуть бути причиною алергічної реакції. На жаль, антигістамінні не є винятком. Але важливо пам’ятати, що у випадках розвитку несприятливих побічних реакцій, пов’язаних з ліками, переважна більшість їх стосується не хімічної сполуки, яка чинить основну лікувальну дію, а складових, що забезпечують органолептичні якості препарату. Тому в даній статті хочеться зупинитися не на особливостях хімічної будови препаратів, а на тих лікарських формах, у яких вони частіше використовуються, приділивши увагу одній з найбільш поширених форм у педіатрії — рідким лікарським формам.
Дослідження, проведене дослідниками Каліфорнійського університету й опубліковане в журналі Annals of Internal Medicine, виявило, що рідкі лікарські форми препаратів у лікуванні гострих респіраторних захворювань були більш ефективними, ніж таблетки. Однак воно також виявило, що таблетки зручніші та дають менше побічних ефектів, ніж препарати в рідкій формі.
Якщо повернутися до проблеми лікування алергічної патології з позиції ризику розвитку несприятливих реакцій на ліки, то призначення антигістамінних препаратів у вигляді рідкої лікарської форми має декілька значних недоліків, які варто враховувати перед тим, як обирати саме такі варіанти лікування. Особливо це стосується дітей.
По-перше, це речовини, що створюють смак, аромат і колір. Отже, зупинимося на солодкому смаку, який забезпечується наявністю в сиропі цукрів. На думку експертів ESPGHAN і NASPGHAN, споживання цукрів, особливо підсолоджених напоїв, що містять калорійні підсолоджувачі (тобто сахарозу, кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози, концентрати фруктових соків), європейськими дітьми і підлітками перевищує кількість, вказану в поточних рекомендаціях. Це викликає занепокоєння, тому що підвищує ризик надмірної ваги/ожиріння і карієсу зубів, може призвести до недостатнього надходження поживних речовин і зменшення різноманітності раціону і може бути пов’язано з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу, серцево-судинним ризиком та іншими наслідками для здоров’я [5].
По-друге, колір сиропу і його аромат формують штучні барвники (Е100-Е180), які належать до харчових добавок. Вони роблять ліки візуально привабливішими, але можуть спровокувати розвиток алергічних реакцій. Побічні реакції на харчові добавки (гіперчутливість) можуть виникати через імунологічні й неімунологічні механізми. Неімунологічні реакції іноді називають харчовою непереносимістю. Поширеність побічних реакцій на харчові добавки в загальній популяції низька, за оцінками, вона становить ~1–2 % у дітей і 1 % у дорослих. У дітей з алергією вони зустрічаються частіше (2–7 %).
Клінічні реакції варіюють від легких до тяжких і можуть включати шкірні й нешкірні симптоми. Шкірні симптоми можуть включати почервоніння, свербіж, висипання, кропив’янку й ангіонабряк. Нешкірні симптоми можуть включати ринорею, кашель, нудоту і блювання, рефлюкс або печію, спазми в животі, діарею або запор і анафілактичний шок. Іноді реакції на харчові добавки можуть сприяти загостренню існуючого захворювання, наприклад спалаху атопічного дерматиту (екземи) або астми. Основним лікуванням є уникнення виявлених добавок. Пацієнтам з підвищеною чутливістю рекомендується перевіряти списки інгредієнтів на етикетках харчових продуктів, а також ліків і косметики [6–8].
Чи всі рідкі форми є однаковими? На це питання може відповісти цікаве дослідження, проведене українськими вченими, результати якого опубліковано в тезах ХХІІІ Національної наукової конференції «Проблеми науки та технологій, пошук інноваційних рішень», яка нещодавно проводилася в Німеччині, м. Мюнхен [9].
Об’єктом дослідження стали фармацевтичні препарати у формі сиропу, що належить до групи «Антигістамінні засоби для системного застосування» (ATХ R06A X27), а саме сиропи, що містять дезлоратадин (0,5 мг/мл): сироп Еріус, сироп Едем, сироп Алердез, сироп Лоратадин-Здоров’я. У поданій роботі визначали вміст сахарози в наведених вище сиропах методом абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовому й видимому діапазоні. Кількісні результати дослідження, які наведено в табл. 1, показали наявність високого вмісту сахарози в усіх поданих зразках.
/46.jpg)
Одержані результати показали, що кількісний вміст сахарози в досліджених сиропах в 1 мл знаходиться в діапазоні 400–520 мг. Тобто, наприклад, якщо сироп з умістом сахарози 500 мг/1 мл призначений дитині 6–7 років, то одна доза (5 мл) добавляє до раціону дитини 2,5 г доданих цукрів, що становить до 14 % добової норми (18–20 г) згідно з рекомендаціями ESPGHAN. Ситуація з дітьми до 2 років ще складніша, оскільки вживання доданих цукрів взагалі не рекомендується ESPGHAN для цієї вікової групи.
У той же час на українському фармацевтичному ринку є препарат дезлоратадину під торговельною назвою Елізіум у вигляді перорального розчину, який взагалі не містить барвників і цукру і, відповідно, має мінімальні ризики розвитку несприятливих побічних реакцій при збереженні високої ефективності препарату.
Висновки, які можна зробити під час аналізу літератури щодо використання лікарських форм у вигляді сиропів у дітей з алергічною патологією, такі:
— необхідно забезпечити ретельній контроль складових різних лікарських форм, які будуть у подальшому реєструватися в Україні;
— для пацієнтів з алергією краще обирати препарати, до складу яких не входять цукри й барвники або їх кількість є мінімально допустимою.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 09.03.2024
Рецензовано/Revised 19.03.2024
Прийнято до друку/Accepted 29.03.2024
Список литературы
1. Tsoi LC et al. Progression of acute-to-chronic atopic dermatitis is associated with quantitative rather than qualitative changes in cytokine responses. J Allergy Clin Immunol. 2020;145:1406-1415. doi: 10.1016/j.jaci.2019.11.047.
2. Kawauchi H, Yanai K, Wang DY, Itahashi K., Okubo K. Antihistamines for allergic rhinitis treatment from the viewpoint of nonsedative properties. Int J Mol Sci. 2019;20. [PMC free article] [PubMed]
3. Brozek JL et al. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) guidelines: 2010 revision. J Allergy Clin Immunol. 2010;126:466-476. doi: 10.1016/j.jaci.2010.06.047. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
4. Farzam K, Sabir S, O’Rourke MC. Antihistamines. [Updated 2023 Jul 10]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK538188.
5. Fidler Mis N, Braegger C, Bronsky J, Campoy C, Domellöf M et al. Sugar in Infants, Children and Adolescents: A Position Paper of the European Society for Paediatric Gastroenterology, Hepatology and Nutrition Committee on Nutrition. Journal of Pediatric Gastroenterology and Nutrition. 2017;65(6):681-696.
6. Food Standards Agency. Approved additives and E numbers [Internet]. Updated February 15, 2022. https://www.food.gov.uk/business-guidance/approved-additives-and-e-numbers.
7. Why do we need them? Safeway Healthy Living Publication issued by Safeway Nutritional Advisory Service, Aylesford, Kent, United Kingdom
8. Ortolani C, Bruinjzeel Koomen C, Bengtsonn U, Wuthrich B et al. Controversial aspects of adverse reactions to food. Allergy. 1999;54:27-45.
9. Оральні розчини VS сиропи антигістамінної дії в педіатричній практиці: фактор сахарози. XXIII International Scientific and practical conference «Problems of Science and Technology: the Search for Innovative Solutions». 15–17.05.2024, Munich, Germany.