Журнал «Здоровье ребенка» Том 19, №4, 2024
Вернуться к номеру
Постковідний синдром у дітей і підлітків: що нового в підходах до запобігання психологічним, нейровегетативним і фізичним проявам та їх корекції?
Авторы: Бекетова Г.В. (1), Мозгова Г.П. (2), Бекетова Н.В. (2)
(1) - Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) - Український державний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, м. Київ, Україна
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Стаття присвячена проблемі негативних впливів пост-COVID-19 синдрому (ПКС) на здоров’я та якість життя дітей і підлітків. Авторами надана нова сучасна інформація, що стосується епідеміології та механізмів формування ПКС, особливостей його клінічних, психологічних та нейровегетативних проявів залежно від віку пацієнта, сучасних підходів до лікування та профілактики захворювання з використанням фізіологічних підходів, зокрема за допомогою інноваційних вітамінно-мінеральних комплексів. У статті зазначається, що вирішення цієї актуальної медико-психолого-соціальної проблеми потребує подальших широкомасштабних наукових досліджень за участі мультидисциплінарної команди лікарів різних спеціальностей, психологів і соціальних працівників для ефективного збереження та відновлення здоров’я, поліпшення якості життя пацієнтів з ПКС та мінімізації економічних збитків на рівні держави.
The article deals with the problem of the negative effects of post-COVID-19 syndrome (PСS) on health and the quality of life of children and adolescents. The authors provided new up-to-date information related to the epidemiology, and mechanisms of PCS formation, its characteristic clinical, psychological and neuro-vegetative manifestations depending on the age of a patient, and modern approaches to the treatment and prevention using innovative vitamin and mineral complexes. The article states that the solution for this urgent medical-psychological-social problem requires further large-scale scientific research with participation of a multidisciplinary team of doctors of various specialties, psychologists and social workers in order to effectively preserve and restore health, improve the quality of life of patients with PCS and minimize economic losses at the state level.
Ключевые слова
підлітки; діти; постковідний синдром; фактори ризику; клінічні, психологічні та нейровегетативні прояви; лікування; профілактика; інноваційні вітамінно-мінеральні комплекси; АлфаВіт®
adolescents; children; post-COVID syndrome; risk factors, clinical, psychological and neuro-vegetative manifestations; treatment; prevention; innovative vitamin and mineral complexes; AlfaVit®
У 2019 році світ стикнувся з новою, раніше невідомою пандемічною інфекцією COVID-19, яка стала серйозним викликом для національних систем охорони здоров’я, значним економічним і соціальним тягарем для країн та залишила багато відкритих питань, що стосуються її глобальних наслідків для людства. І хоча з пандемією вдалося справитися, на жаль, COVID-19 залишився у людській популяції як сезонна інфекція, особливістю якої є тяжкі постковідні стани з ураженням не тільки фізичної, але й психологічної та нейровегетативної сфери [7]. Ось чому у світі продовжуються наукові дослідження щодо розробки точних діагностичних критеріїв, ефективності вакцинації та низки оновлених і експериментальних препаратів для лікування не тільки гострої інфекції SARS-CoV-2, але й постковідних наслідків для здоров’я дітей і дорослих [9, 16].
Саме для вирішення цієї медико-психолого-соціальної проблеми в 2021 році Національний інститут охорони здоров’я (NIH) США започаткував ініціативу RECOVER щодо ранньої діагностики, лікування та профілактики постковідного синдрому (ПКС), який призводить до тривалого порушення стану здоров’я, якості життя і працездатності всіх верств населення [15, 30]. Так, за даними статистики, при ПКС з легким, помірним і тяжким перебігом відповідно 12, 23 і 80 % пацієнтів були відсутні на роботі/навчанні від 3 до 7 місяців [23] і близько 20 % взагалі не могли працювати [32]. Тому для координації досліджень RECOVER між державними установами США було створено спеціальний Офіс досліджень і практики Post-COVID-19 і визначено пріоритетні напрямки щодо лікування потенційно стійкої інфекції, корекції розладів сну, когнітивних та нейровегетативних порушень при ПКС [21].
На сьогодні ПКС (синоніми: long COVID, довготривалий/віддалений COVID-19, пост-COVID-19 стан, постгострі наслідки COVID-19 (PASC), хронічний COVID-синдром [29]) визначається як стан, що характеризується низкою проблем зі здоров’ям, які зберігаються або розвиваються чи рецидивують після інфікування та початку інфекції SARS-CoV-2 [29].
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що ПКС виникає через 3 місяці після зараження вірусом SARS-CoV-2 [29], тоді як Центр з контролю та профілактики захворювань (CDC) та NIH США встановили початок «станів після COVID-19» з триваючими, рецидивуючими чи новими симптомами або іншими наслідками для здоров’я вже через 4 тижні після гострої фази інфекції [12]. Зважаючи на різні терміни тривалості ПКС, Британський національний інститут здоров’я та досконалості догляду (NICE) розділив перебіг ПКС у пацієнтів всіх вікових груп на дві категорії [15]:
— триваюча симптоматика COVID-19 від 4 до 12 тижнів після його початку;
— прояви ПКС, які зберігаються 12 або більше тижнів після початку захворювання.
Спеціально для дітей та підлітків експерти з Інституту дитячого здоров’я (UCL) та інших установ у Великобританії визначили ПКС як стан, що характеризується принаймні 1 фізичним (соматичним) та/або психологічним симптомом (від легкого ступеня до стану непрацездатності) [23, 25], що зберігається протягом мінімум 12 тижнів після первинної підтвердженої інфекції SARS-CoV-2 і не пояснюється альтернативним діагнозом, впливаючи на повсякденне функціонування хворого, та може рецидивувати з часом [27].
Таким чином, спираючись на результати найсучасніших досліджень, експерти UCL, NICE та ВООЗ одностайно наголошують на необхідності виключення альтернативних діагнозів [21], оскільки ПКС перебігає з великою кількістю виснажливих для хворого симптомів, що можуть як зникати, так і з’являтися знову та зазвичай посилюються через 12–48 годин після фізичних/розумових навантажень [5, 17, 20]. Такими симптомами ПКС є [3, 16, 26]:
1) соматичні (фізичні) прояви:
— утруднене дихання, задишка, біль у грудях;
— тривалий постійний кашель;
— діарея, що не пов’язана з прийомом лікарських засобів/їжі;
— нудота, зниження апетиту;
— м’язова слабкість на тлі саркопенії (зниження маси м’язів);
— емболія легеневої артерії;
— випадіння волосся;
— шкірні висипання;
— біль у суглобах і м’язах;
2) психологічні розлади:
— підвищена тривожність;
— когнітивні порушення:
- дефіцит уваги та зниження здатності тривалий час її концентрувати;
- швидке розумове виснаження та стомлюваність;
- труднощі при навчанні;
- розлади короткочасної і довготривалої пам’яті;
- зниження швидкості реакції на зовнішні стимули;
- порушення мовленнєвої активності;
- розлади осмислення завдання і розробки стратегій;
- труднощі переходу з одного етапу когнітивної діяльності на наступний;
- проблеми при здійсненні складних повсякденних дій, що супроводжуються порушеннями соціальної і побутової адаптації та зниженням якості життя пацієнта;
3) нейровегетативні розлади:
— порушення нюху та смаку;
— головний біль;
— запаморочення;
— патологічна втома (паралізуюча слабкість);
— так званий мозковий туман;
— судоми [16];
— дистерморегуляція (тривала лихоманка/субфебрилітет);
— інсульт/тромбоз венозного синуса;
— порушення сну [4, 11, 13];
— дизавтономія (серцебиття і тахікардія після незначних зусиль та вставання) [28];
— синдром постуральної ортостатичної тахікардії (POTS);
— міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (ME/CFS), які, за прогнозами експертів ВООЗ, можуть зберігатися протягом усього подальшого життя [3];
4) психічні:
— депресія;
— адитивна поведінка;
— суїцидальні думки/спроби;
— постстресові психічні розлади [4, 11].
На відміну від дорослих, у дітей і особливо у підлітків найчастішими симптомами ПКС є патологічна втома, біль у м’язах/грудях, задишка і когнітивні розлади, що порушують їх якість життя та здатність до навчання, призводячи до розвитку шкільної дезадаптації і хронічного стресу [3, 12].
За консервативною оцінкою, заснованою лише на підтверджених випадках COVID-19, загальна кількість людей з ПКС становить 65 мільйонів (10 % із понад 651 мільйона задокументованих випадків захворювання у всьому світі) [16]. У метааналізі 2022 року надана загальна поширеність ПКС 43 % (9–81 %), зокрема 54 % у госпіталізованих хворих і 34 % — у негоспіталізованих [13, 22], яка суттєво зменшується до 10–12 % у вакцинованих осіб [16, 10].
У США в 2023 році 6 % жителів вказали, що мають симптоми ПКС, які тривають 3 місяці і більше [18], а серед осіб, які раніше перенесли цю інфекцію, ПКС розвинувся в 11 % зі значним обмеженням активності у 25 % з них [11].
У великому когортному дослідженні в Шотландії 42 % респондентів не повністю одужали через 6–18 місяців після COVID-19, а 6 % взагалі не одужали, що було в 4,6 раза частіше у госпіталізованих пацієнтів (через недоїдання і саркопенію), ніж в осіб, які лікувались амбулаторно [19].
У дітей і підлітків ПКС виникає рідше, ніж у дорослих [34], та згідно з даними системного огляду 2023 року становить 16,2 %. Найпоширенішими симптомами ПКС у них є постійна лихоманка, біль у горлі, розлади сну, м’язова слабкість, тривога і втома [20]. При цьому саме психологічні прояви є значними і порушують якість життя та знижують здатність таких пацієнтів до навчання [24].
І хоча причини формування ПКС ще до кінця не з’ясовані, на сьогодні сформульована низка гіпотез, що можуть пояснити його розвиток шляхом [16]:
— дисрегуляції імунної відповіді та порушень у мікробіомі з розвитком стійкості вірусу SARS-CoV-2, його тривалою персистенцією і реактивацією латентних вірусів (Епштейна — Барр і ретровірусів) [8, 14];
— саркопенії (зменшення маси м’язової тканини) та дисфункції мітохондрій і клітинної енергетичної системи [5];
— системного запалення, порушень у системі згортання крові (гіперкоагуляція через гіперактивність тромбоцитів, автоантитіл, мікротромби з гіпоксією тканин) [31], тривалого прямого пошкодження кровоносних судин (ендотеліальна дисфункція) та органів (порушення передачі сигналів від стовбура головного мозку та блукаючого нерва з формуванням нейровегетативних розладів і когнітивної дисфункції) [5].
Ось чому експерти Американської академії педіатрії (ААР), Американської академії дитячої і підліткової психіатрії (AACAP) та Асоціації дитячих лікарень оголосили надзвичайну ситуацію щодо психічного і психологічного здоров’я дітей і підлітків, які перенесли COVID-19 [1, 6].
Розуміння ключових патофізіологічних механізмів формування ПКС стало основою для створення для лікарів першого контакту та психологів сучасних рекомендацій АAР (Тимчасове керівництво з інтеграції і підтримки емоційного та поведінкового здоров’я дітей, які постраждали від COVID-19) [6], CDC (Тимчасове керівництво для лікарів і психологів з оцінки стану здоров’я дітей і підлітків з ПКС [1]) та Міжнародної асоціації дієтологів, що включають низку фізіологічних впливів (рис. 1) [6].
/83.jpg)
На сьогодні визнано, що особи із ПКС потребують довгострокового спостереження та моніторингу фахівцями мультидисциплінарної команди лікарів різних спеціальностей, психологів і соціальних працівників для корекції психологічних проблем, нейровегетативних і фізичних симптомів та надання соціальних послуг [2]. Для цього були створені спеціалізовані амбулаторні клініки для хворих з ПКС у Великобританії і Німеччині та центри постковідної допомоги у США [33]. І саме лікарі первинної ланки, як вказано в двох найновіших системних оглядах, повинні надавати першу оцінку стану осіб із ПКС та, за наявності більш складних і тривалих симптомів, вчасно направляти хворих до інших спеціалістів (психолога, невролога/психіатра) [2, 33].
Створені сучасні медико-психологічні рекомендації для дітей і підлітків з ПКС спрямовані на повернення їх до повсякденного життя і навчання, відновлення фізичної та психічної активності і включають [1, 2]:
1) психологічну підтримку:
— поступове повернення в школу і до пізнавальної діяльності;
— забезпечення додаткових «періодів відпочинку» протягом учбового дня;
— інтервальні академічні заняття;
— ретельний моніторинг з боку членів сім’ї, представників школи, педіатра/сімейного лікаря і психолога для оцінки успішності дитини;
— інші академічні зміни у міру необхідності;
— консультація психолога з визначенням рівня тривожності та ознак депресії;
— дотримання раціонального співвідношення праці/навчання і відпочинку;
— навчання щодо планування та визначення пріоритетів;
— групові та індивідуальні заняття з психологом;
— оволодіння методикою автотренінгу і позитивного мислення;
2) медичний супровід, а саме заохочення до дотримання здорового способу життя:
— достатній нічний сон;
— дозована фізична активність;
— відсутність шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю і психоактивних речовин, тривалого використання гаджетів);
— оптимальне харчування);
3) дієтологічні впливи [6]:
— споживання їжі меншими об’ємами до 6 разів на день з перекусами кожні 3 години;
— вживати рідину окремо від прийому їжі, щоб уникнути відчуття раннього насичення;
— обмежити споживання їжі та напоїв, позначених як «легкі», «з низьким вмістом жиру» або «низькокалорійні»;
— рекомендувати готові до вживання невеликі за обсягом харчові добавки для перорального прийому;
— достатня гідратація (об’єм рідини до 30 мл/кг/добу);
4) макронутрієнти:
— збільшити на кожен прийом їжі кількість високоякісних білків рослинного (фрукти, овочі, цільнозернові та бобові) і тваринного (риба, нежирне м’ясо, птиця, яйця та нежирний сир) походження, щоб усунути саркопенію, уникнути подальшої втрати м’язової маси, запобігти автофагії;
— збільшити частку рослинного жиру в раціоні (оливкова олія першого віджиму для забезпечення поліфенолами, токоферолами і мононенасиченими жирними кислотами з протизапальними й антиоксидантними властивостями, оскільки ліпіди становлять 50–70 % сухої маси мозку, а зміни в ліпідному сере–довищі мозку призводять до функціональних змін активності рецепторів та інших мембранних білків, що впливає на нейротрансмісію);
— вуглеводи з низьким глікемічним індексом для зменшення запалення, окисного стресу, тривожності і депресії;
— в’язкі і ферментовані волокна (β-глюкан і арабіноксилани з цільного зерна, пектини з фруктів, овочів і бобових) через їх пребіотичну дію на бактерії, що продукують бутират і знижують рівень запалення;
5) нутрицевтики (імунодепресанти, імуностимулятори, амінокислоти, водо-, жиророзчинні вітаміни, мінерали (макро-, мікро та ультрамікроелементи), жирні кислоти):
— нутрицевтики-імунодепресанти (кверцетин, ресвератрол, катехіни), N-ацетил-цистеїн (NAC) і пальмітоілетаноламід (PEA), що інгібують шляхи запалення (NLRP3, опосередкований інфламасомою синтез IL-β) і зменшують реплікацію вірусу (інгібують основні вірусні протеази);
— нутрицевтики-імуностимулятори (молочні білки та пептиди (бичачий лактоферин, лактопероксидаза, сироватковий альбумін, β-лактоглобулін та α-лактальбумін) та пробіотики (лактобацили, біфідобактерії), які поліпшують імунну відповідь, сприяючи конкуренції з патогенами за колонізацію в кишечнику та підтримуючи цілісність кишкового бар’єра, зменшують його проникність для патогенів і їх метаболітів;
— амінокислоти аргінін і глутамін для модуляції імунної відповіді;
— вітамін D (підвищує стійкість до інфекцій через стимуляцію синтезу кателіцидинів і дефензинів та знижує реплікацію вірусу SARS-CoV-2, зменшує концентрації прозапальних цитокінів і підвищує рівень ACE2, знижує рівень окиснювального стресу (потужний антиоксидант), впливає на метаболізм кальцію й експресію некальціємічного гена, знижує ризик тяжкого перебігу хвороби, критично важливий для роботи ЦНС та системи згортання крові);
— вітамін Е — потужний антиоксидант та імуномодулятор;
— бета-каротин і вітамін А — антиоксиданти, посилюють протиінфекційний захист, протизапальна дія;
— вітамін С — потужний антиоксидант, поліпшує протиінфекційний захист через стимуляцію інтерферонів та натуральних кілерів, регулює синтез кортизолу (антистресова дія), впливає на синтез нейромедіаторів серотоніну та норадреналіну, поліпшує засвоєння калію, заліза, вітамінів групи В, відновлює убіхінон та вітамін Е;
— за участі вітамінів А і С здійснюється синтез нор–адреналіну, що поліпшує контроль уваги і підвищує стресостійкість;
— вітаміни групи В (В1, В3, В5, В6, В9, В12) для відновлення фізичної та інтелектуальної працездатності і зосередженості;
— магній — найпотужніший антистресовий макроелемент, який людина втрачає при стресі, поліпшує пам’ять, сприяє перетворенню вітамінів групи В в активну форму;
— мікроелемент цинк — активує утворення енергії, синергіст вітамінів-антиоксидантів, кофактор понад 200 ферментів;
— ультрамікроелемент селен — антиоксидант, посилює дію магнію та вітаміну Е (антистресова дія), імуномодулятор;
— ультрамікроелемент молібден — синергіст вітамінів-антиоксидантів;
— омега-3 поліненасичені (ейкозапентаєнова та докозагексаєнова) жирні кислоти — пригнічують реплікацію/знижують імовірність персистенції вірусів SARS-CoV-2, зменшують запалення, поліпшують когнітивні функції, мінімізують ризик розвитку різних психічних розладів;
— полівітамінно-мінеральні комплекси [6].
На сьогодні, згідно із сучасними рекомендаціями щодо менеджменту пацієнтів з ПКС, для відновлення їх фізичного і психологічного стану та поліпшення якості життя й працездатності в арсеналі лікаря є інноваційні вітамінно-мінеральні комплекси АлфаВіт®. Ці сучасні нутрицевтики створені з використанням технології цілеспрямованого підбору синергічних компонентів з урахуванням хронофармакологічного підходу, вікових потреб і фізіологічного стереотипу харчування сучасної людини. Вітамінно-мінеральні комплекси АлфаВіт® містять необхідні водо- і жиророзчинні вітаміни, а також макро-, мікро- та ультрамікроелементи для забезпечення фізіологічних мікронутрієнтних добових потреб дітей віком від 3 до 7 років, 7–14 років та підлітків з 14 років і дорослих, підвищення їх працездатності та стресостійкості, нормалізації фізичного, психологічного та нейровегетативного стану. Правильний, ефективний та безпечний підбір синергічних компонентів вітамінно-мінерального комплексу АлфаВіт® у вигляді трьох видів жувальних таблеток різних смаків без консервантів, барвників та штучних ароматизаторів забезпечує вірогідне підвищення вмісту вітамінів та мінералів у сироватці крові, мінімізує ризики розвитку алергії та поліпшує засвоєння мікронутрієнтів на 30–50 %.
Отже, на сьогодні нова для людства пандемічна інфекція COVID-19 визнана світовою медичною спільнотою та громадськістю як актуальна медико-психолого-соціальна проблема, оскільки захворювання супроводжується довготривалими негативними пост–ковідними впливами на соматичне, психологічне та психічне здоров’я всіх верств населення. Це призводить до порушення їх якості життя, зниження праце–здатності, колосальних економічних збитків, є тяжким медико-психологічним тягарем для систем охорони здоров’я та потребує подальшого вивчення і вирішення проблеми на державному рівні.
Докази того, що COVID-19 тривало негативно впливає на стан здоров’я людини навіть при безсимптомному/малосимптомному перебігу хвороби, обґрунтовують нагальну необхідність ранньої діагностики, моніторингу та лікування ПКС мультидисциплінарною командою лікарів, психологів і соціальних працівників. Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями щодо менеджменту пацієнтів з ПКС, в їх комплексному лікуванні можна рекомендувати з урахуванням віку безпечні та високоефективні інноваційні вітамінно-мінеральні комплекси АлфаВіт® Дитячий садок/Школяр/Класик, що усувають дефіцит мікронутрієнтів, нейровегетативні, фізичні, психологічні розлади, поліпшують якість життя та запобігають формуванню психосоматичних розладів і психосоматичних захворювань у подальшому.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 02.05.2024
Рецензовано/Revised 11.06.2024
Прийнято до друку/Accepted 18.06.2024
Список литературы
1. AAP, AACAP, CHA declare national emergency in children’s mental health. https://publications.aap.org/aapnews/news/17718.
2. Aiyegbusi OL, Hughes SE, Turner G, Rivera SC, McMullan C, Chandan JS, et al. (2021). Symptoms, complications and management of long COVID: a review. Journal of the Royal Society of Medicine. 114 (9): 428-442. doi: 10.1177/01410768211032850.
3. Altmann DM, Whettlock EM, Liu S, Arachchillage DJ, Boyton RJ (July 2023). The immunology of long COVID. Nature Reviews. Immuno–logy. 23 (10): 618-634. doi: 10.1038/s41577-023-00904-7.
4. Alkodaymi MS, Omrani OA, Fawzy NA, Shaar BA, Almamlouk R, Riaz M, et al. (2022). Prevalence of post-acute COVID-19 syndrome symptoms at different follow-up periods: a systematic review and meta-analysis. Clinical Microbiology and Infection. 28 (5): 657-666. doi: 10.1016/j.cmi.2022.01.014.
5. Astin R, Banerjee A, Baker MR, Dani M, Ford E, Hull JH, et al. (2023). Long COVID: mechanisms, risk factors and recovery. Experimental Physiology. 108 (1): 12-27. doi: 10.1113/EP090802.
6. Barrea L, Grant WG, Frias-Toral E, Vetrani C, Verde L, de Alteriis G, et al. (2022) Dietary Recommendations for Post-COVID-19 Syndrome. Nutrients. 14(6): 1305; https://doi.org/10.3390/nu14061305.
7. Beketova GV, Horiacheva IP, Volosovets AA, Mozgova GP, Beketova NV (2022). Рsychological characteristics of children and adolescents who have undergone COVID-19: possibilities of correction. Pediatrics. Eastern Europe. 1. 10: 145-160. doi: 10.34883/PI.2022.10.1.019.
8. Brodin P (2021). Immune determinants of COVID-19 disease presentation and severity. Nature Medicine. 27 (1): 28-33. doi: 10.1038/s41591-020-01202-8.
9. Buonsenso D (2023). Pharmacological trials for long COVID: first light at the end of the tunnel The Lancet. Regional Health — Europe. 24: 100544. doi: 10.1016/j.lanepe.2022.100544.
10. Byambasuren O, Stehlik P, Clark J, Alcorn K, Glasziou P (2023). Effect of COVID-19 vaccination on long covid: systematic review. BMJ Medicine. 2 (1): e000385. doi: 10.1136/bmjmed-2022-000385.
11. Centers for Disease Control and Prevention, US Department of Health and Human Services. 2023-07-20. Archived from the original on 2022-01-14. Retrieved 2023-07-23.
12. Centers for Disease Control and Prevention. 2022-12-16. Archived from the original on 2023-08-12. Retrieved 2023-08-10.
13. Chen C, Haupert SR, Zimmermann L, Shi X, Fritsche LG, Mukherjee B (November 2022). Global Prevalence of Post-Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) Condition or Long COVID: A Meta-Analysis and Systematic Review. The Journal of Infectious Diseases. 226 (9): 1593-1607. doi: 10.1093/infdis/jiac136.
14. Chen B, Julg B, Mohandas S, Bradfute SB (May 2023). Viral persistence, reactivation, and mechanisms of long COVID. eLife. 12. doi: 10.7554/eLife.86015.
15. COVID-19 rapid guideline: managing the long-term effects of –COVID-19. National Institute for Health and Care Excellence. 2021-11-11. Р. 5. Archived from the original on 2023-08-02. Retrieved 2023-09-09.
16. Davis HE, McCorkell L, Vogel JM, Topol EJ (March 2023). Long COVID: major findings, mechanisms and recommendations. Nature Reviews. Microbiology. 21 (3): 133-146. doi: 10.1038/s41579-022-00846-2.
17. Evaluating and Caring for Patients with Post-COVID Conditions: Interim Guidance. https://www.cdc.gov/coronavirus/2019-ncov/hcp/clinical-care/post-covid-index.html.
18. Ford ND, Slaughter D, Edwards D, Dalton A, Perrine C, Vahratian A, et al. (2023). Long COVID and Significant Activity Limitation Among Adults, by Age — United States, June 1–13, 2022, to June 7–19, 2023. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 72 (32): 866-870. doi: 10.15585/mmwr.mm7232a3.
19. Hastie CE, Lowe DJ, McAuley A, Winter AJ, Mills NL, Black C, et al. (2022). Outcomes among confirmed cases and a matched comparison group in the Long-COVID in Scotland study. Nature Communications. 13 (1): 5663. Bibcode:2022.NatCo..13.5663H. doi: 10.1038/s41467-022-33415-5.
20. Jiang L, Li X, Nie J, Tang K, Bhutta ZA (2023). A Systematic Review of Persistent Clinical Features After SARS-CoV-2 in the Pediatric Population. Pediatrics. 152 (2). doi: 10.1542/peds.2022-060351.
21. Kozlov M (2023). NIH launches trials for long COVID treatments: what scientists think. Nature. doi: 10.1038/d41586-023-02472-1.
22. Ledford H (2022). How common is long COVID? Why stu–dies give different answers. Nature. 606 (7916): 852-853. Bibcode: 2022Natur.606..852L. doi: 10.1038/d41586-022-01702-2.
23. Long COVID: fatigue predicts poor everyday functioning. UK National Institute for Health and Care Research. 2023-11-23. doi: 10.3310/nihrevidence_60359. Archived from the original on 2023-12-04. Retrieved 2023-12-04.
24. Messiah SE, Francis J, Weerakoon S, Mathew MS, Shaikh S, Veeraswamy A, et al. (2023). Persistent symptoms and conditions among children and adolescents hospitalised with COVID-19 illness: a qualitative study. BMJ Open. 13 (9): e069073. doi: 10.1136/bmjopen-2022-069073.
25. NIH launches new initiative to study Long COVID. National Institutes of Health (NIH). 2021. Archived from the original on 2021-05-13. Retrieved 2021-02.
26. Proal AD, Vanelzakker MB (2021). Long COVID or Post-acute Sequelae of COVID-19 (PASC): An overview of biological factors that may contribute to persistent symptoms. Frontiers in Microbiology. 12. doi: 10.3389/fmicb.2021.698169.
27. Rao S, Gross RS, Mohandas S, Stein CR, et al. (2024). Postacute Sequelae of SARS-CoV-2 in Children. Pediatrics. 153 (3). doi: 10.1542/peds.2023-062570.
28. Stefanou MI, Palaiodimou L, Bakola E, Smyrnis N, Papadopoulou M, Paraskevas GP, et al. (2022). Neurological manifestations of long-COVID syndrome: a narrative review. Therapeutic Advances in Chronic Disease. 13: 20406223221076890. doi: 10.1177/20406223221076890.
29. Soriano JB, Murthy S, Marshall JC, Relan P, Diaz JV (2022). A clinical case definition of post-COVID-19 condition by a Delphi consensus. The Lancet. Infectious Diseases. 22 (4): e102–e107. doi: 10.1016/S1473-3099(21)00703-9.
30. Subbaraman N (2021). US health agency will invest $1 billion to investigate long COVID. Nature. 591 (7850): 356. Bibcode:2021Natur.591.356S. doi: 10.1038/d41586-021-00586-y.
31. Turner S, Khan MA, Putrino D, Woodcock A, Kell DB, Pretorius E (2023). Long COVID: pathophysiological factors and abnormalities of coagulation. Trends in Endocrinology and Metabolism. 34 (6). Pathophysiology of Long COVID: 321-344. doi: 10.1016/j.tem.2023.03.002.
32. Walker S, Goodfellow H, Pookarnjanamorakot P, Murray E, Bindman J, et al. (2023). Impact of fatigue as the primary determinant of functional limitations among patients with post-COVID-19 syndrome: a cross-sectional observational study. BMJ Open. 13 (6): e069217. doi: 10.1136/bmjopen-2022-069217.
33. Wolf S, Zechmeister-Koss I, Erdös J (2022). Possible long COVID healthcare pathways: a scoping review. BMC Health Services Research. 22 (1): 1076. doi: 10.1186/s12913-022-08384-6.
34. Zheng YB, Zeng N, Yuan K, Tian SS, Yang YB, Gao N, et al. (2023). Prevalence and risk factor for long COVID in children and adolescents: A meta-analysis and systematic review. Journal of Infection and Public Health. 16 (5): 660-672. doi: 10.1016/j.jiph.2023.03.005.