Международный неврологический журнал Том 21, №1, 2025
Вернуться к номеру
Деменція з тільцями Леві: огляд останніх протоколів та рекомендацій
Авторы: Тетяна Чистик
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
В огляді наведені сучасні уявлення про клінічну картину, критерії, діагностику та лікування деменції з тільцями Леві, на яку припадає приблизно 10 % випадків деменції. У рекомендаціях NICE-2018 та в уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги МОЗ України відзначається, що монотерапію інгібіторами холінестерази (ІХЕ) використовують при легкій та помірній формі деменції, мемантин — помірній та тяжкій формі або при непереносимості ІХЕ. За відсутності позитивних результатів рекомендоване комбіноване лікування ІХЕ з мемантином. На сьогодні це оптимальний протокол терапії в багатьох країнах світу.
The review presents current ideas about the clinical picture, criteria, diagnosis and treatment of dementia with Lewy bodies, which accounts for approximately 10 % of dementia cases. The 2018 NICE guidelines and the unified clinical protocol for primary, secondary (specialized), tertiary (highly specialized) and palliative medical care of the Ministry of Health of Ukraine note that cholinesterase inhibitors (CEI) alone are used for mild and moderate forms of dementia, memantine is used for moderate and severe forms, or in case of intolerance to CEI. In the absence of positive results, combined treatment with CEI and memantine is recommended. Today, this is the optimal therapy protocol in many countries of the world.
Ключевые слова
деменція з тільцями Леві; сучасні рекомендації; донепезил; мемантин
dementia with Lewy bodies; current guidelines; donepezil; memantine
Деменція з тільцями Леві (ДТЛ) — це нейродегенеративне захворювання, що проявляється когнітивним зниженням, симптомами паркінсонізму, психотичними порушеннями (найбільш часто зоровими галюцинаціями) та вегетативною дисфункцією, в основі яких лежить накопичення білка альфа-синуклеїну в клітинах головного мозку і вегетативної системи з формуванням внутрішньоклітинних включень — телець Леві (ТЛ) [1]. Етіологія цього захворювання залишається нез’ясованою. Більшість випадків захворювання спорадичні [2]. Однак виявлення у хворих ДТЛ з високою частотою алеля АПОЕ4 на 19-й хромосомі вказує на існування спадкової схильності, що дозволяє віднести ДТЛ до мультифакторіальних захворювань, які виникають у результаті взаємодії генетичних та екзогенних факторів [3].
За даними патоморфологічних досліджень, на частку ДТЛ припадає від 4,5 до 22 % (у середньому близько 10 %) випадків деменції [14]. Згідно з результатами епідеміологічних досліджень, захворюваність на ДТЛ коливається від 1 до 10 випадків на 100 000 населення на рік [15]. При цьому поширеність може досягати серед осіб старше 65 років 0,5–1 %. На сьогодні відзначається тенденція до зростання ДТЛ у країнах з низьким і середнім доходом [14, 16].
Патогенетичні аспекти деменції з тільцями Леві
Виникнення ДТЛ пов’язане з агрегацією альфа-синуклеїну, яка обумовлена зміною його конформації, надмірним утворенням, порушенням метаболічної деградації в клітині або розладом його аксонального транспорту [4]. Крім того, в патогенезі загибелі клітин важливе значення може належати оксидативному стресу та активації мікроглії [5].
Тяжкість когнітивних порушень при ДТЛ переважно залежить від вираженості дегенеративних змін в корі скроневих і лобових часток, а також в підкіркових і стовбурових структурах, що є джерелом висхідних дофамінергічних та норадренергічних систем [6]. Інший найважливіший фактор розвитку когнітивних порушень — дегенерація нейронів базального ядра Мейнерта з втратою холінергічних проєкцій у кору та гіпокамп [7].
Однією з характерних особливостей ДТЛ є ранній розвиток зорових галюцинацій [8], що більшість дослідників пов’язують з ураженням лімбічної системи, оскільки в цих випадках при автопсії знаходять ТЛ у гіпокампі і паралімбічній корі [9]. З нейрохімічної точки зору галюцинації викликані дисбалансом основних нейромедіаторних систем мозку з абсолютним або відносним переважанням моноамінергічних (насамперед дофамінергічної і серотонінергічної) систем над холінергічною [10].
Розвиток синдрому паркінсонізму при ДТЛ пояснюється, як і при хворобі Паркінсона (ХП), дегенерацією нейронів компактної частини чорної субстанції [11]. Але зниження чисельності нейронів у чорній субстанції часто виявляється менш вираженим, ніж при ХП, і може не досягати критичної величини (50 %), що призводить до появи клінічних ознак паркінсонізму. Уміст дофаміну в стріатумі хворих на ДТЛ у середньому знижується на 50 %, тоді як при ХП — більш ніж на 80 % [12]. Низька концентрація дофаміну в шкаралупі в поєднанні з його підвищеним метаболізмом можуть лежати в основі гіперчутливості до нейролептиків (антипсихотиків) [13].
Класифікація ДТЛ
На сьогодні загальновизнана класифікація відсутня. Однак американські автори пропонують класифікувати ДТЛ за клінічною картиною, даними нейровізуалізації та патоморфологічними змінами. Згідно з цим виділяють 3 підтипи ДТЛ [17, 18]:
1) класичний підтип з типовими (полісиндромними) проявами;
2) підтип з ранніми психотичними порушеннями (розвиток зорових галюцинацій випереджає когнітивне зниження);
3) змішаний підтип з комбінованим нейропсихологічним профілем, що включає поряд з порушенням керуючих функцій анамнестичні порушення альцгеймерівського типу і зниження семантичної мовної активності.
Клінічна картина деменції з тільцями Леві
Симптоми ДТЛ клінічно порівнянні з хворобою Альцгеймера (ХА) та хворобою Паркінсона, але найчастіше пов’язані з ХП. Головними клінічними ознаками ДТЛ є: деменція, зниження когнітивних функцій, візуальні галюцинації, паркінсонізм. Особливість ДТЛ полягає в тому, що такі пацієнти більш схильні до труднощів із виконавчими діями, зокрема з послідовним розміщенням предметів, плануванням дій і пріоритезацією. Більшою мірою, ніж при ХА, у них виникають візуально-просторові порушення [19, 20].
Наявність візуально-просторових дисфункцій, а також візуальних галюцинацій — це основні симптоми, які допомагають вірогідно диференціювати ДТЛ від ХА. Так, порівняно зі здоровими особами або з тими, хто страждає на ХА, для пацієнтів із ДТЛ більш характерні нюхові порушення, запори, підвищена салівація, ознаки розладу швидкої фази сну на початкових етапах і зниження пам’яті [20].
Мнестичні порушення частіше бувають помірними і переважно характеризуються дефектом не запам’ятовування, консолідації та зберігання слідів, а відтворення інформації, що зберігається в пам’яті. У міру розвитку деменції когнітивний дефект стає все більш дифузним, але навіть на стадії тяжкої деменції у хворих на ДТЛ можна виявити диспропорційно більш грубе страждання лобових (керуючих) і зорово-просторових функцій [20, 21].
Характерною особливістю ДТЛ є флуктуації в психічному статусі, що виражаються в епізодах сплутаності свідомості і ареактивності, коли хворий пильнує, але недостатньо ясно усвідомлює навколишнє. Флуктуації відзначаються у 80 % хворих, часто вже на ранній стадії захворювання — на тлі легкої або помірної деменції. Окремі епізоди тривають від декількох хвилин до декількох днів або годин. У проміжку між ними настає «просвітлення»: орієнтація хворого, контакт з ним та частково відновлення когнітивних здібностей [20, 22, 23].
Психотичні порушення на ранній і розгорнутій стадіях захворювання спостерігаються у 25–50 % хворих, на пізній стадії їх частота становить до 80 % [23]. У деяких хворих галюцинації передують розвитку деменції. Зорові галюцинації при ДТЛ у більшості випадків мають складний характер і являють собою детальні реалістичні образи знайомих або, частіше, незнайомих людей, тварин, рослин або предметів. У частини хворих галюцинації супроводжуються маренням, найчастіше переслідування або збитку.
У хворих з ДТЛ часто зустрічаються афективні порушення (тривога, депресія, емоційна лабільність, апатія), збудження, зниження критики, розгальмованість [20].
У значного числа хворих виявляється розлад поведінки у фазу сну зі швидкими рухами очей (ШРО), що обумовлено відсутністю фізіологічної м’язової атонії під час цієї фази сну. ШРО може випереджати все інші симптоми захворювання на 2–6 років [20, 23]. Епізоди вираженого психомоторного збудження уві сні спостерігаються з різною періодичністю — від декількох разів на місяць до кількох разів за ніч. Більш легкі прояви синдрому виявляються тільки при полісомнографії.
Іноді пацієнти з ДТЛ мають виражені вегетативні симптоми, зокрема ортостатичну гіпотензію та запори. Відомо, що у таких хворих застосування леводопи може не давати необхідного ефекту, як, наприклад, у пацієнтів із ХП. Нетримання сечі та інші вегетативні дисфункції, які теж часто виникають на ранньому етапі прогресування захворювання, можуть допомогти у диференціації цього стану від ХА [20, 23, 24].
Діагностика при підозрі на ДТЛ
1. Збір скарг і анамнезу повинен бути активним і спрямованим на виявлення основних ознак захворювання — когнітивних порушень, паркінсонізму, вегетативної недостатності, синдрому розладу поведінки у фазі сну з ШРО, психотичних симптомів. Як правило, ці прояви захворювання з’являються поступово, але неухильно прогресують, що вказує на нейродегенеративну природу захворювання. Пацієнтам з підозрою на ДТЛ рекомендується ставити запитання, спрямовані на активне виявлення когнітивних порушень: зниження пам’яті, неуважності, коливання уваги і активності протягом дня, складності орієнтування у зовнішньому середовищі [21, 25, 26, 57, 58]. Також слід ставити запитання, спрямовані на виявлення синдрому розладів поведінки у фазі сну зі швидкими рухами очей [20, 21, 27–31] та виявлення психотичних порушень, перш за все екстракампільних, зорових галюцинацій та марення [9, 10, 20, 21].
2. Неврологічний огляд пацієнтів з ДТЛ необхідний для виявлення паркінсонізму, ортостатичної гіпотензії, постуральної нестійкості, порушень ходьби. Для своєчасної діагностики паркінсонізму всім пацієнтам з ДТЛ рекомендується дослідження м’язового тонусу, проведення проб на гіпокінезію, проб з провокацією тремору і проб на постуральну нестійкість [10, 20, 25, 32]. Для виявлення ортостатичної гіпотензії всім пацієнтам з ДТЛ рекомендується проведення ортостатичної проби [33–37, 57, 58].
3. Лабораторна діагностика у пацієнтів з ДТЛ проводиться відповідно до загальних принципів (загальних аналізів сечі і крові, загальнотерапевтичного біохімічного аналізу крові (з оцінкою рівня глюкози, загального білка, загального білірубіну, АЛТ, АСТ, креатиніну, сечовини, рівнів натрію, калію, кальцію)). При підозрі на нейродегенеративний характер захворювання можливе дослідження біомаркерів цереброспінальної рідини і крові [27, 38–40].
4. Усім пацієнтам з підозрою на ДТЛ для диференціальної діагностики з іншими причинами деменції і паркінсонізму рекомендується проведення структурної нейровізуалізації (МРТ/КТ) [41–44]. У складних клінічних випадках з метою диференціації ДТЛ від нормотензивної гідроцефалії, хвороби Альцгеймера, судинної деменції можливе виконання сцинтиграфії міокарда з радіофармацевтичним йодом [45, 46]. Для диференціальної діагностики ДТЛ з хворобою Альцгеймера — виконання однофотонної емісійної комп’ютерної томографії, якщо іншими способами диференціювати ці захворювання не вдається [47]. У складних діагностичних ситуаціях при підозрі на ДТЛ для верифікації розладів поведінки у фазі сну з ШРО рекомендується виконання полісомнографії [48–50, 57, 58].
5. Нейропсихологічна оцінка є ключовим методом підтвердження та диференціальної діагностики ДТЛ. Для оцінки ступеня когнітивного зниження в динаміці у пацієнтів з ДТЛ рекомендується використовувати стандартні шкали (МоСА-тест, MMSE) [51–58]. Для виявлення розладу поведінки у фазі сну зі швидкими рухами очей у пацієнтів з ДТЛ — проведення тесту одного запитання R. Postuma [55–58].
Загальновизнані скореговані критерії ДТЛ
У клінічних настановах є чотири групи діагностичних ознак [20, 57, 58]. Це базові клінічні прояви, додаткові клінічні прояви, індикаторні біомаркери та додаткові біомаркери.
Базові клінічні прояви (ініціальні прояви, які персистують надалі):
— флюктуації когнітиву з вираженими змінами уваги та пильності (незібраність);
— рекурентні, чітко сформульовані та деталізовані галюцинації;
— поведінкові розлади у REM-фазу сну, які передують когнітивним порушенням;
— ≥ 1 базовий симптом паркінсонізму (брадикінезія, тремор спокою, ригідність).
Додаткові клінічні прояви:
— підвищена чутливість до нейролептиків;
— постуральна нестійкість;
— повторні падіння;
— синкопе або інші транзиторні порушення свідомості;
— тяжка вегетативна недостатність (ортостатична гіпотензія, імпотенція, запори, порушення сечовипускання);
— гіперсомнія;
— гіпосмія;
— галюцинації інших модальностей (слухові, смакові);
— систематичне марення;
— апатія, тривога, депресія.
Індикаторні біомаркери:
— зниження захоплення транспортера дофаміну в базальних гангліях на ПЕТ/ОФЕКТ;
— зниження 123йод-МІВG на сцинтіграфії міокарда;
— полісомнографічне підтвердження порушень REM-сну без атонії.
Додаткові біомаркери:
— відносне збереження медіальних структур скроневих часток на КТ/МРТ;
— потиличний ± задньоцингулярний гіпометаболізм на ПЕТ/ОФЕКТ;
— виражена задня повільно-хвильова ЕЕГ-активність з періодичними флюктуаціями пре-α/Ϯ ритму.
Вірогідна ДТЛ встановлюється: за наявності ≥ 2 базових клінічних проявів з індикаторними біомаркерами або без них; при 1 базовому клінічному прояві + ≥ 1 індикаторний біомаркер. Не діагностується тільки на підставі наявності біомаркерів.
Можлива ДТЛ діагностується: за наявності 1 клінічного прояву та відсутності біомаркерів або при ≥ 1 індикаторному біомаркері і жодній з базових клінічних ознак.
Малоймовірна ДТЛ — за наявності будь-якого об’єктивного ураження або захворювання головного мозку [20].
Рекомендації Національного інституту здоров’я та клінічного вдосконалення щодо лікування ДТЛ (NICE, 2018)
Згідно з рекомендаціями NICE-2018, лікування деменції повинно включати терапію основного захворювання, що спричинило когнітивні порушення (корекція судинних, дисметаболічних розладів). Патогенетично обґрунтована медикаментозна терапія при альцгеймеровських деменціях базується на використанні інгібіторів ацетилхолінестерази (донепезил, галантамін, рива-стигмин), антагоніста NMDA-рецепторів — мемантину, антитіл до β-амілоїду (IgG1) (леканемаб та донанемаб). Симптоматичне лікування спрямоване на корекцію когнітивних і вегетативних розладів, афективних порушень, психотичних симптомів та синдрому паркінсонізму [57].
В уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги МОЗ України для корекції когнітивних порушень у пацієнтів з деменцією як препарати першої лінії також рекомендується використовувати антихолінестеразні засоби — донепезил, галантамін і ривастигмін (інгібітор холінестерази, ІХЕ) та антагоніст NMDA-рецепторів — мемантин або комбіноване лікування — ІХЕ + мемантин [58].
У рекомендаціях NICE-2018 та в уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги МОЗ України відзначається, що монотерапію ІХЕ використовують при легкій та помірній формі деменції, мемантин — помірній та тяжкій формі або при непереносимості ІХЕ. За відсутності позитивних результатів рекомендоване комбіноване лікування ІХЕ з мемантином. Наразі це оптимальний протокол терапії в багатьох країнах, особливо при прогресуючій деменції [57].
Ефективність ІХЕ в корекції когнітивних розладів підтверджена у багатьох дослідженнях та метааналізах. За ступенем ефективності вірогідних відмінностей між донепезилом, галантаміном і ривастигміном не було. При цьому кількість небажаних побічних ефектів найнижча у групі донепезилу, що свідчить про його безпеку та хорошу переносимість. Титрація ІХЕ повинна здійснюватися поступово, з початкових доз до досягнення цільової ефективної дози. Для донепезилу (Донекс®, «Асіно») титрація препарату починається з 5 мг/добу протягом 1 місяця, з 2-го місяця і далі для тривалого лікування застосовується доза 10 мг/добу.
У дослідженні Е. Mori et al. [59] при оцінці ефективності та безпеки донепезилу в дозі 10 мг порівняно з плацебо у 142 пацієнтів з ДТЛ було продемонстровано поліпшення когнітивних функцій, яке зберігалося протягом 52 тижнів (бал за MMSE на 52-му тижні при дозі 10 мг: 2,8 ± 3,5). У тих, хто отримував плацебо, поліпшення спостерігалося після початку активного лікування. Показники нейропсихіатричного опитувальника NPI також поліпшувалися у групі донепезилу. Частота будь-яких небажаних явищ не збільшувалася з плином часу. Таким чином, тривалий прийом донепезилу в дозі 10 мг/добу поліпшує когнітивні функції у пацієнтів з ДТЛ протягом 52 тижнів, без збільшення ризику клінічно значущих порушень безпеки.
У роботі E. Rowan et al. [60] оцінювався вплив донепезилу на концентрацію і стійкість уваги у пацієнтів з ДТЛ та ХП. Після 20 тижнів лікування донепезилом дослідники за допомогою комп’ютерних тестів визначали, наскільки пацієнти наблизилися до норми для свого віку, порівнявши їх з контрольно групою людей похилого віку, які не мають деменції (n = 183, вік 71–75 років). Результати дослідження показали, що лікування донепезилом підвищує концентрацію уваги в групах ДТЛ та ХП на 38 та 56 % відповідно; стійкість уваги — на 22 та 10 % відповідно.
Для корекції когнітивних порушень у пацієнтів з ДТЛ у разі непереносимості або недостатньої ефективності ІХЕ рекомендується призначення мемантину як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з антихолінестеразними засобами [57, 58].
D. Aarsland et al. провели подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження, присвячене вивченню ефективності і безпеки застосування мемантину при ХП та ДТЛ, що супроводжувалися як деменцією (або вираженими когнітивними розладами), так і екстрапірамідними порушеннями (паркінсонізмом, акатизією). Доза мемантину була фіксованою — 20 мг/добу [62]. Результати цього дослідження показали, що застосування мемантину призвело до статистично вірогідного поліпшення показників шкали загального клінічного враження (CGI) через 24 тижні порівняно із застосуванням плацебо як у пацієнтів з ХП, так і у пацієнтів з ДТЛ. При цьому значне поліпшення спостерігалося як щодо когнітивного функціонування, так і щодо рухових функцій, нормалізації поведінки, зменшення супутньої депресії, поліпшення здатності пацієнтів до самообслуговування [62].
У плацебо-контрольованому рандомізованому дослідженні М. Emre et al. також вивчалась ефективність та безпека застосування мемантину в лікуванні пацієнтів з ХП або ДТЛ. У ході дослідження було показано, що застосування мемантину в дозі 20 мг/добу протягом 24 тижнів приводить до значного поліпшення показників шкали CGI порівняно із застосуванням плацебо у пацієнтів з ДТЛ. Крім того, було виявлено, що у пацієнтів з ДТЛ, які отримували мемантин, спостерігалося виражене зменшення психічних і поведінкових симптомів деменції порівняно з пацієнтами з цією хворобою, які отримували плацебо (–4,3 бала проти +1,7 бала за шкалою NPI-12; p = 0,041) [63].
У 2019 році був опублікований великий метааналіз, присвячений вивченню порівняльної ефективності та безпеки мемантину й ІХЕ як засобів лікування когнітивних розладів, що розвиваються при таких нейродегенеративних захворюваннях, як ХП, ХА або ДТЛ. У цей метааналіз увійшли 15 РКД. За даними авторів цього метааналізу, мемантин надавав у середньому більш виражений, ніж ІХЕ, короткостроковий (у масштабах місяців або перших років хвороби) позитивний вплив на концентрацію уваги, швидкість психомоторних реакцій і обробки інформації, а також на виконавчі функції у цих пацієнтів [64].
У 2020 році було опубліковано одне з найбільших на сьогодні досліджень ефективності застосування мемантину й ІХЕ для симптоматичного лікування деменцій у реальній повсякденній клінічній практиці. Автори цього дослідження показали, що у 68 % пацієнтів з дементними станами різного генезу застосування мемантину і/або ІХЕ призводить до значного поліпшення когнітивного функціонування або принаймні до його стабілізації (тобто до запобігання або уповільнення подальшого прогресування когнітивних розладів) на термін не менше ніж 2–5 місяців, а часом і на значно більший термін [65].
Титрація мемантину (Мемокс®, «Асіно») при ДТЛ повинна здійснюватися більш повільно, ніж при хворобі Альцгеймера, починаючи з 5 мг і зі збільшенням на 5 мг 1 раз на 1–2 тижні до досягнення цільової дози 20 мг. Прийом препарату триває до тих пір, поки користь від його застосування переважає над можливими ризиками.
Для корекції психотичних порушень, за відсутності протипоказань, пацієнтам з ДТЛ рекомендується використовувати ІХЕ [64, 66]. У гострих ситуаціях, що супроводжуються вираженим збудженням, загрозою для життя і здоров’я як самого пацієнта, так і оточуючих, рекомендується застосування малих доз атипових нейролептиків (клозапін або кветіапін). Застосування інших атипових або типових нейролептиків (антипсихотиків) не рекомендується [67, 68].
Для лікування синдрому паркінсонізму у пацієнтів з ДТЛ рекомендується використовувати препарати на основі леводопи [69, 70]. Для корекції ортостатичної гіпотензії у пацієнтів з ДТЛ застосовуються немедикаментозні методи (бинтування нижніх кінцівок, корекція водно-сольового режиму, збільшення споживання води до 2 л/добу) [71, 72].
Немедикаментозні методи лікування когнітивних порушень повинні включати правильне харчування, достатню фізичну активність, підвищення когнітивного резерву шляхом когнітивних тренінгів, розвитку соціальних зв’язків, зниження рівня депресії, виконання розумових та фізичних вправ, тренування утримання балансу і запобігання падінню, ароматерапію, музикотерапію, арт-терапію, масаж, психотерапію, психоосвіту пацієнта та членів його сім’ї, організацію повсякденної активності.
Висновки
— ДТЛ зустрічається приблизно у 10 % пацієнтів із деменцією. Ця хвороба супроводжується варіативним рівнем когнітивних функцій, візуальними галюцинаціями та паркінсонізмом. Серед її симптомів також є синкопе, часті неспровоковані падіння, розлади сну, ортостатична гіпотензія, нетримання сечі та депресія.
— Діагностика ДТЛ складається зі збору скарг і анамнезу, неврологічного огляду пацієнта, лабораторних досліджень та біомаркерів. Для диференціальної діагностики з іншими причинами деменції і паркінсонізму рекомендується проведення структурної нейровізуалізації (МРТ/КТ); у складних клінічних випадках — виконання сцинтиграфії міокарда з радіофармацевтичним йодом та однофотонної емісійної комп’ютерної томографії, полісомнографії. Для оцінки ступеня когнітивного зниження в динаміці у пацієнтів з ДТЛ рекомендується використовувати стандартні шкали (МоСА-тест, MMSE).
— Для лікування когнітивних порушень при ДТЛ рекомендовані інгібітори холінестерази — донепезил, галантамін, ривастигмин. При їх порівнянній ефективності найкращу безпеку та добру переносимість має донепезил. Монотерапію ІХЕ використовують при легкій та помірній формі деменції, мемантин — помірній та тяжкій формі або при непереносимості ІХЕ. За відсутності позитивних результатів рекомендоване комбіноване лікування ІХЕ з мемантином.
Список литературы
1. McKeith I.G., Burn D.J., Ballard C.G. et al. Dementia with Lewy bodies. Semin Clin Neuropsychiatry. 2003 Jan;8(1):46-57. doi: 10.1053/scnp.2003.50006.
2. Guerreiro R. et al. Investigating the genetic architecture of dementia with Lewy bodies: a two-stage genome-wide association study. The Lancet Neurology. 2018;17(1):64-74.
3. Vergouw L.J.M. et al. An update on the genetics of dementia with Lewy bodies. Parkinsonism & related disorders. 2017;43:1-8.
4. Thomas M. (ed.). Inflammation in Parkinson’s Disease: Scientific and Clinical Aspects. Springer, 2014. 222 р.
5. Kotzbauer P.T. et al. Pathologic accumulation of α-synuclein and Aβ in Parkinson disease patients with dementia. Archives of neurology. 2012;69(10):132-1331.
6. Jellinger K.A. Pathological substrate of dementia in Parkinson’s disease — its relation to DLB and DLBD. Parkinsonism & related disorders. 2006;12(2):119-120.
7. Gomez-Tortosa E., Newell K., Irizarry M.C. et al. Clinical and quantitative pathologic correlates of dementia with Lewy bodies. Neurology. 1999;53:1284-1291.
8. Cagnin A. et al. Clinical and cognitive correlates of visual hallucinations in dementia with Lewy bodies. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 2013;84(5):505-510.
9. Harding A.J., Broe G.A., Halliday G.M. Visual hallucinations in Lewy body disease relate to Lewy bodies in the temporal lobe. Brain. 2002;125(2):391-403.
10. Yokoi K. et al. Hallucinators find meaning in noises: pareidolic illusions in dementia with Lewy bodies. Neuropsychologia. 2014;56:245-254.
11. Postuma R.B. et al. MDS clinical diagnostic criteria for Parkinson’s disease. Movement Disorders. 2015;30(12):1591-1601.
12. Walker Z. et al. Lewy body dementias. The Lancet. 2015;386(10004):1683.
13. Fritz N.E. et al. Motor performance differentiates individuals with Lewy body dementia, Parkinson’s and Alzheimer’s disease. Gait & Posture. 2016;50:1-7.
14. Vann Jones S.A., O’Brien J.T. The prevalence and incidence of dementia with Lewy bodies: a systematic review of population and clinical studies. Psychol Med. 2014;44:673-683.
15. Savica R. et al. Incidence of dementia with Lewy bodies and Parkinson disease dementia. JAMA neurology. 2013;70(11):1396-1402.
16. Perez F. et al. A 15-year population-based cohort study of the incidence of Parkinson’s disease and dementia with Lewy bodies in an elderly French cohort. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. 2010;81(7):742-746.
17. McKeith I., Taylor J., Thomas A. et al. Revisiting DLB Diagnosis: A Consideration of Prodromal DLB and of the Diagnostic Overlap With Alzheimer Disease. Journal of Geriatric Psychiatry and Neurology. 2016;29:249-253.
18. Hamilton J.M. et al. Early visuospatial deficits predict the occurrence of visual hallucinations in autopsy-confirmed dementia with Lewy bodies. The American Journal of Geriatric Psychiatry. 2012;20(9):773-781.
19. McKeith I., Taylor J., Thomas A. et al. Revisiting DLB Diagnosis: A consideration of prodromal DLB and of the diagnostic overlap with alzheimer disease. Journal of Geriatric Psychiatry and Neurology. 2016;29:249-253.
20. McKeith I.G., Boeve B.F., Dickson D.W. et al. Diagnosis and management of dementia with Lewy bodies: fourth consensus report of the DLB Consortium. Neurology. 2017;89:1-13.
21. Ferman T.J. et al. Neuropsychological differentiation of dementia with Lewy bodies from normal aging and Alzheimer’s disease. The Clinical Neuropsychologist. 2006;20(4):623-636.
22. Varanese S. et al. Fluctuating cognition and different cognitive and behavioural profiles in Parkinson’s disease with dementia: comparison of dementia with Lewy bodies and Alzheimer’s disease. Journal of neurology. 2010;257(6):1004-1011.
23. McKeith I.G. Dementia with Lewy bodies: a clinical overview. Dementia — CRC Press. 2017. Р. 739-749.
24. Ferman T.J. et al. Inclusion of RBD improves the diagnostic classification of dementia with Lewy bodies. Neurology. 2011;77(9):875-882.
25. Mosimann U.P., Mather G., Wesnes K.A. et al. Visual perception in Parkinson disease dementia and dementia with Lewy bodies. Neurology. 2004;63(11):2091-2096.
26. Collerton D., Burn D., McKeith I., O’Brien J. Systematic review and meta-analysis show that dementia with Lewy bodies is a visual-perceptual and attentional-executive dementia. Dementia and geriatric cognitive disorders. 2003;16(4):229-237.
27. Thomas A.J., Taylor J.P., McKeith I. et al. Revision of assessment toolkits for improving the diagnosis of Lewy body dementia: The DIAMOND Lewy study. Int. J. Geriatr. Psychiatry. 2018;33(10):1293-1304.
28. Postuma R.B., Gagnon J.F., Vendette M. et al. Quantifying the risk of neurodegenerative disease in idiopathic REM sleep behavior disorder. Neurology. 2009;72:1296-1300.
29. Iranzo A., Fernandez-Arcos A., Tolosa E., et al. Neurodegenerative disorder risk in idiopathic REM sleep behavior disorder: study in 174 patients. PLoS One 2014;9:e89741. URL:https://journals.plos.org/plosone/article/file?id=10.1371/journal.pone.0089741&type=printable
30. Postuma R.B., Arnulf I., Hogl B. et al. A single-question screen for rapid eye movement sleep behavior disorder: a multicenter validation study. Mov. Disord. 2012;27(7):913-916.
31. Rizzo G., Arcuti S., Copetti M. et al. Accuracy of clinical diagnosis of dementia with Lewy bodies:a systematic review and meta-analysis. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. 2018;89(4):358-366.
32. Lippa C.F., Duda J.E., Grossman M. et al. DLB and PDD boundary issues: diagnosis, treatment, molecular pathology, and biomarkers. Neurology. 2007;68(11):812-819.
33. Horimoto Y., Matsumoto M., Akatsu H. et al. Autonomic dysfunctions in dementia with Lewy bodies. Journal of neurology. 2003;250(5):530-533.
34. Andersson M., Hansson O., Minthon L. et al. The period of hypotension following orthostatic challenge is prolonged in dementia with Lewy bodies. International Journal of Geriatric Psychiatry: a journal of the psychiatry of late life and allied sciences. 2008;23(2):192-198.
35. Horimoto Y., Matsumoto M., Akatsu H. et al. Autonomic dysfunctions in dementia with Lewy bodies. Journal of neurology. 2003;250(5):530-533.
36. Stubendorff K., Aarsland D., Minthon L., Londos E. The impact of autonomic dysfunction on survival in patients with dementia with Lewy bodies and Parkinson’s disease with dementia. PloS Оne. 2012;7(10):e45451.
37. Saito Y., Ishikawa J., Harada K. Postprandial and orthostatic hypotension treated by Sitagliptin in a patient with dementia with Lewy bodies. The American journal of case reports. 2016;17:887-893.
38. Forlenza O.V., Radanovic M., Talib L.L. Cerebrospinal fluid biomarkers in Alzheimer’s disease: Diagnostic accuracy and prediction of dementia. Alzheimer’s & Dementia. 2015;1:455-463.
39. Ishiki A., Kamada M., Kawamura Y., et al. Glial fibrillar acidic protein in the cerebrospinal fluid of Alzheimer’s disease, dementia with Lewy bodies, and frontotemporal lobar degeneration. J. Neurochem. 2016;136:258-261.
40. Mukaetova-Ladinska E.B., Monteith R., Perry E.K. Cerebrospinal fluid biomarkers for dementia with Lewy bodies. International Journal of Alzheimer’s Disease. 2010;2010:536538.
41. Burton E.J. et al. Medial temporal lobe atrophy on MRI differentiates Alzheimer’s disease from dementia with Lewy bodies and vascular cognitive impairment:a prospective study with pathological verification of diagnosis. Brain. 2009;132(1):195-203.
42. Harper L., Fumagalli G.G., Barkhof F. et al. MRI visual ra-ting scales in the diagnosis of dementia: evaluation in 184 post-mortem confirmed cases. Brain. 2016;139(4):1211-1225.
43. Nedelska Z., Ferman T.J., Boeve B.F. et al. Pattern of brain atrophy rates in autopsy-confirmed dementia with Lewy bodies. Neurobiology of aging. 2015;36(1):452-461.
44. Barber R., Ballard C., McKeith I.G. et al. MRI volumetric study of dementia with Lewy bodies: a comparison with AD and vascular dementia. Neurology. 2000;54(6):1304-1309.
45. Tiraboschi P., Corso A., Guerra U.P., et al. I-2beta-carbomethoxy-3beta-(4-iodophenyl)-N-(3-fluoropropyl) nortropane single photon emission computed tomography and (123) I-metaiodobenzylguanidine myocardial scintigraphy in differentiating dementia with Lewy bodies from other dementias: a comparative study. Ann. Neurol. 2016;80:368-378.
46. Komatsu J., Samuraki M., Nakajima K., et al. 123I-MIBG myocardial scintigraphy for the diagnosis of DLB: a multicentre 3-year follow-up study. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 2018;89(11):1167-1173.
47. McKeith I., O’Brien J., Walker Z. et al. Sensitivity and specificity of dopamine transporter imaging with 123I-FP-CIT SPECT in dementia with Lewy bodies:a phase III, multicentre study. The Lancet Neurology. 2007;6(4):305-313.
48. Bonanni L., Thomas A., Tiraboschi P. et al. EEG comparisons in early Alzheimer’s disease, dementia with Lewy bodies and Parkinson’s disease with dementia patients with a 2-year follow-up. Brain. 2008;131(3):690-705.
49. Bonanni L., Perfetti B., Bifolchetti S. et al. Quantitative electroencephalogram utility in predicting conversion of mild cognitive impairment to dementia with Lewy bodies. Neurobiology of aging. 2015;36(1):434-445.
50. Colloby S.J., Cromarty R.A., Peraza L.R. et al. Multimodal EEG-MRI in the differential diagnosis of Alzheimer’s disease and dementia with Lewy bodies. Journal of psychiatric research. 2016;78:48-55.
51. Biundo R., Weis L., Bostantjopoulou S. et al. MMSE and MoCA in Parkinson’s disease and dementia with Lewy bodies: a multicenter 1-year follow-up study. Journal of Neural Transmission. 2016;123(4):431-438.
52. Wang C.S.M., Pai M.C., Chen P.L. et al. Montreal Cognitive Assessment and Mini-Mental State Examination performance in patients with mild-to-moderate dementia with Lewy bodies, Alzheimer’s disease, and normal participants in Taiwan. International psychogeriatrics. 2013;25(11):1839-1848.
53. Shimomura T., Mori E., Yamashita H. et al. Cognitive loss in dementia with Lewy bodies and Alzheimer disease. Archives of Neuro-logy. 1998;55(12):1547-1552.
54. Johnson D.K., Morris J.C., Galvin J.E. Verbal and visuospatial deficits in dementia with Lewy bodies. Neurology. 2005;65(8):1232-1238.
55. Hamilton J.M., Salmon D.P., Galasko D. et al. Visuospatial deficits predict rate of cognitive decline in autopsy-verified dementia with Lewy bodies. Neuropsychology. 2008;22(6):729-737.
56. Mori E., Shimomura T., Fujimori M. et al. Visuoperceptual impairment in dementia with Lewy bodies. Archives of Neurology. 2000;57(4):489-493.
57. Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers. NICE guideline [NG97]. Published: 20 June 2018. https://www.nice.org.uk/guidance/ng97.
58. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2016 р. № 736. https://neuronews.com.ua/ua/archive/2016/8 %2882 %29/pages-55-61/demenciya#gsc.tab=0.
59. Mori Е., Ikeda М., Nagai R., Matsuo K., Nakagawa M., Kosaka K. Long-term donepezil use for dementia with Lewy bodies: results from an open-label extension of Phase III trial. Alz Res Therapy. 2015;7:5. https://doi.org/10.1186/s13195-014-0081-2.
60. Rowan E., McKeith I.G., Saxby B.K., et al. Effects of donepezil on central processing speed and attentional measures in Parkinson’s disease with dementia and dementia with Lewy bodies. Dement Geriatr Cogn Disord. 2007;23(3):161-7. doi: 10.1159/000098335.
61. Coulson B.S., Fenner S.G., Almeida O.P. Successful treatment of behavioural problems in dementia using a cholinesterase inhibitor: the ethical questions. Aust N Z J Psychiatry. 2002 Apr;36(2):259-62.
62. Aarsland D., Ballard C., Walker Z. et al. Memantine in patients with Parkinson’s disease dementia or dementia with Lewy bodies:a double-blind, placebo-controlled, multicentre trial. Lancet Neurol. 2009;8:613-618.
63. Emre M., Tsolaki M., Bonucelli U. et al. Memantine for patients with Parkinson’s disease dementia or dementia with Lewy bodies: a randomized double-blind, placebo-controlled trial. Lancet Neurol. 2010;9(10):969-977.
64. Meng Y.H., Wang P.P., Song Y.X., Wang J.H. Cholinesterase inhibitors and memantine for Parkinson’s disease dementia and Lewy body dementia: A meta-analysis. Exp Ther Med. 2019;17(3):1611-1624.
65. Vaci N., Koychev I., Kim C.H. Real-world effectiveness, its predictors andonset of action of cholinesterase inhibitors and memantine in dementia: retrospective health record study. Br J Psychiatry. 2020;1-7.
66. Fischer C., Bozanovic R., Atkins J.H., Rourke S.B. Treatment of delusions in dementia with Lewy bodies — response to pharmacotherapy. Dement. Geriatr. Cogn. Disord. 2007;23:307-311.
67. Ma H., Huang Y., Cong Z. et al. The Efficacy and safety of atypical antipsychotics for the treatment of dementia: a meta-analysis of randomized placebo-controlled trials. J. Alzheimers Dis. 2014;42(3):915-937.
68. Yunusa I., Alsumali A., Garba A.E. et al. Assessment of reported comparative effectiveness and safety of atypical antipsychotics in the treatment of behavioral and psychological symptoms of dementia: a network meta-analysis. JAMA Netw Open. 2019;2(3):e190828. URL: https://jamanetwork.com/journals/ jamanetworkopen/fullarticle/2728618.
69. Molloy S., McKeith I.G., O’Brien J.T., Burn D.J. The role of levodopa in the management of dementia with Lewy bodies. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2005;76(9):1200-1203.
70. Molloy S., Minett T., O’Brien J.T. et al. Levodopa use and sleep in patients with dementia with Lewy bodies. Mov. Disord. 2009;24:609-612.
71. Arnold A.C., Raj S.R. Orthostatic hypotension: a practical approach to investigation and management. Can. J. Cardiol. 2017;33(12):1725-1728.
72. Taylor J.P., McKeith I.G. New evidence on the management of Lewy body dementia. Lancet Neurol. 2020;19(2):157-169.
75. Howard R., McShane R., Lindesay J. et al. Donepezil and memantine for moderate-to-severe Alzheimer’s disease. N Engl J Med. 2012 Mar 8;366(10):893-903.
UA-MEMO-PUB-012025-020