Международный эндокринологический журнал Том 21, №2, 2025

Актуальність. У частини пацієнтів із клінічним перебігом цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) виявляють ознаки автоімунного процесу, зокрема підвищений рівень автоантитіл до глутаматдекарбоксилази (GADA), що свідчить про автоімунний компонент захворювання. Пацієнти з GADA-позитивним ЦД2 мають особливий метаболічний фенотип, менш виражену інсулінорезистентність, але більш швидке виснаження β-клітин, що зумовлює необхідність ранньої інсулінотерапії. Водночас існують дані про певні спільні фактори ризику між латентним автоімунним діабетом та класичним ЦД2. Однак в Україні дослідження щодо поширеності GADA серед пацієнтів із ЦД2 майже відсутні, що обмежує можливості персоналізованого підходу до їх діагностики та лікування. Мета роботи: оцінка частоти виявлення підвищених рівнів автоантитіл GADA у хворих із клінічним перебігом ЦД2, а також визначення їхнього зв’язку з клінічними, метаболічними та соціальними характеристиками пацієнтів. Матеріали та методи. У дослідження нами включено 48 пацієнтів із клінічним перебігом цукрового діабету 2-го типу, серед яких було 30 (62,5 %) чоловіків та 18 (37,5 %) жінок. Ми застосували комплексний підхід до оцінки клінічних, біохімічних та антропометричних показників у пацієнтів із клінічним перебігом ЦД2, щоб всебічно охарактеризувати метаболічний профіль та особливості фенотипу досліджуваних нами пацієнтів. Результати. Пацієнти з GADA-позитивним ЦД2 мали вірогідно пізніший вік дебюту захворювання та вірогідно меншу тривалість діабету порівняно з класичним ЦД2, що свідчить про унікальні характеристики кожного типу. Пацієнти з GADA-позитивним ЦД2 мали вірогідно нижчий індекс маси тіла та обвід талії, що вказує на меншу схильність до ожиріння та метаболічних порушень порівняно з хворими на класичний ЦД2. Вищий рівень АСТ та АЛТ у пацієнтів з класичним ЦД2 порівняно з автоімунним діабетом вказує на необхідність діагностики метаболічно асоційованої хвороби печінки. У пацієнтів з GADA-позитивним ЦД2 спостерігалася вірогідно нижча секреція інсуліну (рівень C-пептиду був нижчий). Вірогідно вищий рівень альбумінурії у групі хворих з GADA-позитивним ЦД2 може свідчити про більшу схильність до розвитку ниркових ускладнень. Пацієнти з автоімунним діабетом оцінили своє здоров’я значно краще, ніж хворі на класичний ЦД2, що може бути пов’язано з повільнішим прогресуванням захворювання та менш вираженими кардіометаболічними порушеннями. Висновки. Наше дослідження демонструє чіткі відмінності в клінічному перебігу між GADA-негативним та GADA-позитивним ЦД2. Визначення рівня автоантитіл до GADA у пацієнтів із клінічним перебігом ЦД2 є важливим для своєчасної діагностики автоімунного діабету, стратифікації ризику, персоналізації лікування та прогнозу перебігу захворювання.

Background. Some patients with clinical course of type 2 diabetes mellitus (T2DM) exhibit signs of an autoimmune process, particularly an elevated level of glutamic acid decarboxylase autoantibodies (GADA), indicating an autoimmune component of the di­sease. Patients with GADA-positive T2DM have a distinct metabolic phenotype, with less pronounced insulin resistance but a more rapid decline in β-cell function, necessitating early insulin therapy. At the same time, data suggest that latent autoimmune diabetes shares certain risk factors with classic T2DM. However, in Ukraine, there are almost no research on the prevalence of GADA among patients with T2DM, limiting opportunities for a personalized approach to diagnosis and treatment. The purpose of the study: to assess the frequency of detecting elevated GADA autoantibodies in patients with a clinical course of T2DM and to determine their association with clinical, metabolic, and social characteristics. Materials and methods. The study included 48 participants with clinically diagnosed T2DM, 30 (62.5 %) men and 18 (37.5 %) women. A comprehensive approach was used to evaluate clinical, biochemical, and anthropometric parameters in patients with T2DM to fully characterize their metabolic profile and phenotype. Results. Patients with GADA-positive T2DM had a significantly later disease onset and a shorter diabetes duration compared to those with classic T2DM, indicating distinct characteristics of each type. They also had significantly lower body mass index and waist circumference, suggesting a lower predisposition to obesity and metabolic disorders compared to participants with classic T2DM. Higher aspartate aminotransferase and alanine aminotransferase levels in classic T2DM patients compared to those with autoimmune diabetes suggest the need for screening for metabolic dysfunction-associated fatty liver disease. Patients with GADA-positive T2DM exhibited significantly lower insulin secretion (as indicated by reduced C-peptide levels). A significantly higher albuminuria level in the GADA-positive group may indicate a greater susceptibility to renal complications. Additionally, patients with autoimmune diabetes rated their health significantly better than those with classic T2DM, which may be related to the slower progression of the disease and fewer cardiometabolic disturbances. Conclusions. Our study demonstrates clear differences in the l course between GADA-negative and GADA-positive T2DM. Determining GADA autoantibody levels in patients with a clinical course of T2DM is crucial for the timely diagnosis of autoimmune diabetes, risk stratification, treatment personalization, and disease prognosis.

цукровий діабет 2-го типу; латентний автоімунний діабет дорослих; діабет-асоційовані автоантитіла; фенотип

type 2 diabetes mellitus; latent autoimmune diabetes in adults; diabetes-associated autoantibodies; phenotype

1. Pilla SJ, Knowler WC, Balasubramanyam A, Hampe CS, Pietropaolo S, Anderson AM, et al. Glutamic Acid Decarboxylase Autoantibodies (GADA) in Type 2 Diabetes Predict Glycemic Control over 16 Years. Diabetes. 2023;72(1):1387-P. doi: 10.2337/db23-1387-P.
2. Wada E, Onoue T, Kinoshita T, Hayase A, Handa T, Ito M, et al. Adult-onset autoimmune diabetes identified by glutamic acid decarboxylase autoantibodies: a retrospective cohort study. Diabetologia. 2021;64:2183-2192. doi: 10.1007/s00125-021-05516-1.
3. Fourlanos S, Dotta F, Greenbaum CJ, Palmer JP, Rolandsson O, Colman PG, Harrison LC. Latent autoimmune diabetes in adults (LADA) should be less latent. Diabetologia. 2005;48:2206-2212. doi: 10.1007/s00125-005-1949-8.
4. Fan B, Lim CKP, Poon EWM, Lau ESH, Wu H, Yang A, et al. Differential associations of GAD antibodies (GADA) and C-peptide with insulin initiation, glycemic responses, and severe hypoglycemia in patients diagnosed with type 2 diabetes. Diabetes Care. 2023;46(6):1282-1291. doi: 10.2337/dc22-2301.
5. Tuomi T, Groop LC, Zimmet PZ, Rowley MJ, Knowles W, Mackay IR. Antibodies to glutamic acid decarboxylase reveal latent autoimmune diabetes mellitus in adults with a non-insulin-dependent onset of disease. Diabetes. 1993;42:359-362. doi: 10.2337/diab.42.3.359.
6. Andersen MK. New insights into the genetics of latent autoimmune diabetes in adults. Curr Diab Rep. 2020 Jul 28;20(9):43. https://doi.org/10.1007/s11892-020-01330-y.
7. Buzzetti R, Tuomi T, Mauricio D, Pietropaolo M, Zhou Z, Pozzilli P, et al. Management of Latent Autoimmune Diabetes in Adults: A Consensus Statement from an International Expert Panel. Diabetes. 2020;69(10):2037-2047. doi: 10.2337/dbi20-0017.
8. Sayenko YaA, Marushko YeYu, Kuzmenko SO, Rebrova YaYe, Epishina DD, Mankovsky BM. LADA-diabetes complicated by COVID-associated myocarditis detected for the first time (clinical case). Diabetes, obesity, metabolic syndrome. 2023;4(2):23-31. doi: 10.57105-2415-7252-2023-4-02.
9. Hu J, Zhang R, Zou H, Xie L, Zhou Z, Xiao Y. Latent Autoimmune Diabetes in Adults (LADA): From Immunopathogenesis to Immunotherapy. Front Endocrinol (Lausanne). 2022 Jul 21;13:917169. doi: 10.3389/fendo.2022.917169. PMID: 35937817; PMCID: PMC9350734.
10. Pashkovska N, Tsaryk I. Latent autoimmune diabetes in adults: current data (review of literature and own data). International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2024;20(3):163-172. https://doi.org/–10.22141/2224-0721.20.3.2024.1384.
11. Tkach S, Pankiv V, Krushinska Z. Features of type 2 diabetes combined with metabolic dysfunction-associated fatty liver disease under conditions of chronic stress. International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2024;20(1):18-24. https://doi.org/10.22141/2224-0721.20.1.2024.1353.
12. Jones AG, McDonald TJ, Shields BM, Hagopian W, Hattersley AT. Latent Autoimmune Diabetes of Adults (LADA) Is Likely to Represent a Mixed Population of Autoimmune (Type 1) and Nonautoimmune (Type 2) Diabetes. Diabetes Care. 2021 Jun;44(6):1243-1251. doi: 10.2337/dc20-2834. Epub 2021 May 20. PMID: 34016607; PMCID: PMC8247509.
13. Ravikumar V, Ahmed A, Anjankar A. A Review on Latent Autoimmune Diabetes in Adults. Cureus. 2023 Oct 29;15(10):e47915. doi: 10.7759/cureus.47915. PMID: 38034250; PMCID: PMC10683931.
14. Pan N, Yang S, Niu X. Latent Autoimmune Diabetes in Adults and Metabolic Syndrome — A Mini Review. Front Endocrinol (Lausanne). 2022 Jun 28;13:913373. doi: 10.3389/fendo.2022.913373. PMID: 35837301; PMCID: PMC9273866.
15. Pozzilli P, Pieralice S. Latent Autoimmune Diabetes in Adults: Current Status and New Horizons. Endocrinol Metab (Seoul). 2018 Jun;33(2):147-159. doi: 10.3803/EnM.2018.33.2.147. PMID: 29947172; PMCID: PMC6021307.