Журнал «» 2(2) 2008

У формуванні сучасних негативних медико-демографічних тенденцій в Україні провідну роль відіграють серцево-судинні захворювання. Саме вони істотно впливають на основні показники здоров’я: захворюваність, смертність, інвалідність, тривалість і якість життя населення.

Незважаючи на те, що хвороби системи кровообігу (ХСК) є провідною причиною смерті населення економічно розвинутих країн, у більшості з них протягом останніх десятиліть реєструється стійка сприятлива динаміка показників здоров’я, пов’язаних із цією патологією. У той же час в Україні спостерігається прямо протилежна тенденція: за останні 25 років поширеність серцево-судинних захворювань серед населення зросла в 3 рази, а рівень смертності від них — на 45 %.

У наш час загальновизнано, що епідемія хронічних неінфекційних захворювань, у тому числі й серцево-судинних, значною мірою пов’язана зі способом життя й виникненням унаслідок цього фізіологічних факторів ризику. Зниження підвищених рівнів факторів ризику супроводжується зменшенням захворюваності й смертності населення.

Для вживання конкретних і ефективних превентивних заходів серед населення необхідно мати повну й достовірну інформацію щодо поширеності факторів ризику як у популяції в цілому, так і в окремих статево-вікових групах.

Мета дослідження полягає у вивченні статево-вікових аспектів поширеності факторів ризику серцево-судинних захворювань серед міських мешканців України за даними вибіркових епідеміологічних досліджень.

Матеріал і методи

Для досягнення мети проведено два незалежних стандартизованих обстеження мешканців Солом’янського району міста Києва віком від 18 до 64 років (2079 та 1974 особи відповідно) з інтервалом 25 років.

Програма обстеження включала: опитування за стандартною кардіологічною анкетою ВООЗ, заповнення анкет, що вміщують анамнестичні й соціально-демографічні дані; реєстрацію електрокардіограми в спокої у 12 стандартних відведеннях; вимірювання артеріального тиску (АТ); антропометрію; забір венозної крові натще для визначення вмісту ліпідів у плазмі крові; опитування про куріння та фізичну активність.

Усі методи обстеження, як епідеміологічні, так і біохімічні, були ретельно стандартизовані.

Групу осіб із артеріальною гіпертензією (АГ), згідно з критеріями ВООЗ, склали обстежені з рівнем систолічного АТ ≥ 140 мм рт.ст. і/або діастолічного АТ ≥ 90 мм рт.ст. або з нормальним рівнем АТ при антигіпертензивному лікуванні протягом останніх двох тижнів.

Надлишкову масу тіла (НМТ) та ожиріння оцінювали за допомогою індексу маси тіла (ІМТ), що визначається як відношення маси тіла в кілограмах до квадрату зросту в метрах. У групу з НМТ зарахували осіб зі значенням ІМТ від 25,0 до 29,9 кг/м², а в групу з ожирінням — осіб, ІМТ яких дорівнює або перевищує 30,0 кг/м².

Курцями вважали осіб, які щоденно випалюють хоча б одну сигарету.

Групу осіб із недостатньою фізичною активністю (НФА) склали обстежені, які сидять на роботі 5 годин і більше й активне дозвілля яких узимку та влітку, включаючи час ходьби до роботи та додому, складає менше 10 годин на тиждень.

При аналізі вмісту ліпідів ураховували різні їх рівні й виділяли для загального холестерину нормальний (< 5,2 ммоль/л), межовий (від 5,2 до 6,1 ммоль/л) і високий (≥ 6,2 ммоль/л) рівні. Для тригліцеридів нормальним вважали значення < 1,7 ммоль/л, межовим — від 1,7 до 2,2 ммоль/л, а високим — і 2,3 ммоль/л.

Статистичну обробку отриманих даних здійснювали на персональній ЕОМ ІВМ РС стандартної конфігурації за допомогою наданого ВООЗ пакету прикладних програм по аналізу епідеміологічних даних Epi-Info та медичної інформаційно-статистичної системи «Епідеміологія». При розрахунку стандартизованих показників за стандарт брали віковий склад міського населення України.

Результати дослідження

Одним із найважливіших і добре вивчених факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань є АГ. Результати епідеміологічного обстеження чоловіків і жінок свідчать про досить високу її поширеність серед міського населення України, стандартизований за віком показник її складає 29,3 % (32,5 % серед чоловіків і 25,3 % серед жінок). Поширеність АГ зростає з віком — від 15,8 % у 25–34 роки до 69,2 % у 55–64 роки серед чоловіків і від 2,9 % у 18–24 роки до 61,4 % у 55–64 роки серед жінок (рис. 1).

У структурі АГ домінує АГ 1-го ступеня, питома вага якої складає 50,2 %. АГ 2-го ступеня визначається в 32,5 %, а 3-го — у 17,3 % осіб із підвищеним АТ.

Аналіз розподілу АГ за формами свідчить, що незалежно від статі найбільш поширеною є змішана форма (68,2 %), причому частота її зростає з віком. Поширеність діастолічної форми АГ складає в цілому 15,2 %. Звертає на себе увагу досить висока поширеність ізольованої систолічної АГ у популяції (16,6 %): у кожної п’ятої жінки і кожного восьмого чоловіка з АГ визначається підвищення систолічного АТ при нормальних значеннях діастолічного АТ.

Серед міських мешканців 80,8 % хворих (58,0 % чоловіків і 88,1 % жінок) знають про підвищення в них АТ, приймають будь-які антигіпертензивні засоби 48,4 % осіб (36,0 % чоловіків і 56,1 % жінок), а ефективність лікування складає лише 18,7 % (9,0 % серед чоловіків і 24,5 % серед жінок). З віком поступово зростає обізнаність хворих про наявність АГ — від 73,0 до 82,7 %, а також охоплення медикаментозним лікуванням — від 40,0 до 65,2 %, на той час як ефективність лікування залишається майже незмінною. Більш високі показники контролю АГ у жіночій популяції порівняно з чоловічою обумовлені тим, що, як відомо, жінки більше уваги приділяють своєму здоров’ю і ретельніше виконують призначення лікаря, ніж чоловіки.

Моніторування епідеміологічної ситуації протягом 25 років свідчить, що поширеність АГ у чоловічій популяції зросла на 9 % за рахунок збільшення середнього рівня систолічного АТ на 4 мм рт.ст., а діастолічного — на 1 мм рт.ст. Серед жінок поширеність цього фактора ризику залишилась на тому ж рівні, хоча середні рівні АТ знизились відповідно на 3 і 4 мм рт.ст.

Майже не змінилась і структура АГ залежно від рівня АТ, на той час як у питомій вазі окремих форм АГ виявлені істотні зміни: за рахунок зменшення в популяції частоти ізольованої діастолічної форми на 11 % визначається вірогідне зростання змішаної (на 7 %) та ізольованої систолічної (на 4 %) форм.

Проведений нами аналіз рівня накопиченої смертності свідчить, що найбільш несприятливий віддалений прогноз незалежно від статі визначається для хворих зі змішаною формою АГ. Серед чоловіків зі змішаною формою АГ смертність від усіх причин у 2,4 раза, а від серцево-судинних захворювань — майже у 2 рази вища, ніж серед осіб з ізольованою діастолічною формою. У жінок загальний ризик смерті від ХСК за наявності змішаної форми АГ у 1,6 раза вищий за відповідний показник в осіб з ізольованою систолічною формою.

Наявність змішаної форми артеріальної гіпертензії не тільки збільшує ризик загальної смертності, але й істотно впливає на середню тривалість життя. За нашими даними, серед хворих зі змішаною формою середня тривалість періоду від дати обстеження до смерті менше в середньому на 2 роки, ніж серед хворих з ізольованою діастолічною формою, і на 3 роки, ніж серед осіб з ізольованою систолічною формою [2].

Контроль АГ у популяції вважається одним із провідних напрямків у системі лікувально-профілактичних заходів щодо серцево-судинних захворювань. Протягом 25 років ситуація щодо цього в популяції істотно поліпшилась (рис. 2), хоча оптимальних результатів ще не досягнуто.

Серед факторів ризику, що потенційно модифікуються, одне з провідних місць посідають НМТ та ожиріння. Чимало проспективних досліджень установили незалежний вплив маси тіла на рівні АТ, захворюваність і смертність від серцево-судинних та інших хронічних неінфекційних захворювань. За результатами багатофакторного аналізу даних 26-річного Фремінгемського дослідження, ожиріння є вагомим фактором ризику хвороб системи кровообігу як у чоловіків, так і в жінок [5].

За нашими даними, АГ визначається в осіб із НМТ у 2,6 раза частіше, а за наявності ожиріння — у 3,9 раза частіше, ніж серед осіб із нормальною масою тіла. Стандартизований за віком показник поширеності НМТ складає 33,3 % серед чоловіків і 26,6 % серед жінок. Із віком незалежно від статі частота цього показника зростає в чоловіків від 6,7 % у 18–24 роки до 47,6 % у 55–64 роки, а в жінок відповідно від 4,8 % до 40,6 %. Крім того, кожний восьмий чоловік і кожна п’ята жінка, які мешкають у міській місцевості, страждають від ожиріння (рис. 3).

Отже, проблеми з надмірною масою тіла мають понад половину городян України незалежно від статі, причому поширеність ожиріння у жінок в 1,7 раза вища, ніж у чоловіків.

Хоча НМТ, і особливо ожиріння, надзвичайно тяжко піддаються контролю на популяційному рівні, протягом 25-річного періоду спостереження поширеність НМТ у чоловічій популяції істотно зменшилась (від 42,0 до 33,3 %), а частота ожиріння майже не змінилась. У жіночій популяції реєструються позитивні зміни щодо обох показників: поширеність НМТ зменшилась від 37,1 до 26,6 %, а частота ожиріння — від 28,9 до 20,5 %. Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну та розвитком серцево-судинних захворювань [6, 18].

За нашими даними, серед осіб із нормальними значеннями загального холестерину (< 5,2 ммоль/л) АГ виявляється в кожного четвертого обстеженого (26 %), серед осіб із рівнем цього показника від 5,2 до 6,2 ммоль/л — у кожного третього (34 %), а серед обстежених із вираженою (≥ 6,2 ммоль/л) гіперхолестеринемією (ГХС) — у кожного другого (55 %). Аналогічна залежність визначається і між рівнем тригліцеридів та частотою АГ. Остання реєструється вдвічі частіше серед осіб із вираженою (≥ 2,3 ммоль/л) гіпертригліцеридемією (ГТГ), ніж серед обстежених із нормальними значеннями цього показника (< 1,7 ммоль/л).

Стандартизований за віком показник поширеності ГХС у міській популяції складає 36,8 % серед чоловіків і 50,1 % серед жінок, причому в 17,1 % чоловіків і 31,2 % жінок рівень загального холестерину в крові коливається в межах від 5,2 до 6,2 ммоль/л, а в кожного п’ятого городянина незалежно від статі (19,7 % чоловіків і 18,9 % жінок) визначається високий його вміст (≥ 6,2 ммоль/л). З віком в осіб обох статей частота ГХС поступово зростає; у віковій групі 55–64 роки цей фактор ризику виявляється в 4 рази частіше, ніж серед осіб віком 18–24 роки (рис. 4).

Середні рівні загального холестерину в крові є досить високими в українській міській популяції, складаючи 5,20 ± 0,05 ммоль/л у чоловіків і 5,40 ± 0,04 ммоль/л у жінок.

Аналогічна вікова динаміка реєструється й щодо ГТГ, частота якої поступово зростає як у чоловіків, так і в жінок, причому серед останніх приріст цього показника значно більший: якщо в чоловіків у 55–64 роки поширеність ГТГ майже в 3 рази перевищує таку в 18–24 роки, то в жінок відповідних вікових груп — у 10,5 раза (рис. 5).

Стандартизований за віком показник поширеності ГТГ у міській популяції складає 27,5 % серед чоловіків і 17,9 % серед жінок, причому в 16,8 % чоловіків і 11,7 % жінок рівень тригліцеридів у крові коливається в межах від 1,7 до 2,3 ммоль/л, а відповідно в 10,7 і 6,2 % осіб визначається високий їх уміст (≥ 2,3 ммоль/л).

Протягом 25 років, на жаль, реєструються негативні зміни середньопопуляційних рівнів ліпідних показників як серед чоловіків, так і серед жінок, причому серед останніх вони більш виражені. Зростання вмісту загального холестерину супроводжується істотним зменшенням середніх значень холестерину ліпопротеїдів високої щільності. Отже, ліпідний профіль у популяції набуває більшої атерогенності.

За результатами проведеного обстеження, у міській популяції України курять 44,5 % чоловіків і 16,3 % жінок. Із віком серед чоловіків поширеність цієї шкідливої звички істотно зменшується — від 51,7 % у 18–24 роки до 31,3 % у 55–64 роки. Найчастіша причина відмови від куріння — проблеми зі здоров’ям. Серед жінок найбільша поширеність куріння (28,3 %) визначається у віковій групі 25–34 роки, а надалі частота його зменшується (рис. 6.)

При цьому середня кількість випалюваних щодня сигарет чоловіками є досить високою — 15,3 ± 0,4 сиг/день. Жінки в середньому щодня викурюють вдвічі менше чоловіків — 8,4 ± 0,5 сиг/день.

За даними 25-річного моніторування епідеміологічної ситуації, серед чоловіків поширеність цієї шкідливої звички істотно зменшилась (від 50 до 45 %). Серед жінок протягом періоду спостереження поширеність куріння зросла від 7 до 16 %, причому поширення цієї шкідливої звички реєструється в усіх вікових групах.

Одним із найпоширеніших факторів ризику в популяції є НФА. Малорухомий спосіб життя ведуть 37,2 % чоловіків і 48,0 % жінок. Серед осіб обох статей не виявлено будь-якої залежності цього фактора ризику від віку (рис. 7).

На жаль, протягом 25-річного періоду спостереження частота гіподинамії в популяції збільшилась вдвічі серед чоловіків і в 1,5 раза серед жінок.

Обговорення

Досвід країн, що домоглися значного зниження смертності від серцево-судинних захворювань, свідчить про важливість не лише сучасних методів діагностики й лікування хворих, але й про необхідність проведення активних профілактичних заходів серед населення. В основі профілактики лежать моніторинг і корекція факторів ризику. У наш час загальновизнано, що зниження їх частоти й рівнів супроводжується зменшенням захворюваності та смертності.

Концепція факторів ризику є науковим підгрунтям профілактики не лише серцево-судинних, але й інших хронічних неінфекційних захворювань. Вона практично нівелює межу між первинною й вторинною профілактикою, оскільки обгрунтовує необхідність корекції факторів ризику як у людей без клінічних ознак хвороби, щоб попередити її розвиток (первинна профілактика), так і у хворих із метою попередження її прогресування (вторинна профілактика). В останньому випадку корекція факторів ризику повинна бути більш агресивною, але в обох варіантах необхідні зміна поведінки й додержання принципів здорового способу життя — раціонального харчування, відмови від куріння, оптимального фізичного навантаження, помірного вживання алкогольних напоїв. Малорухомий спосіб життя, нездорове харчування, куріння та зловживання алкогольними напоями спричиняють підвищення АТ, порушення ліпідно-вуглеводного обміну, НМТ та ожиріння.

Відомо, що АГ є одним із трьох провідних факторів ризику серцево-судинних захворювань. За результатами проведеного дослідження, вона визначається в цілому в третини населення, частіше серед чоловіків. Так, навіть у молодому віці (25–34 роки) підвищення АТ виявляється в кожного шостого чоловіка, у наступній віковій декаді (35–44 роки) — вже в кожного третього, а в 45–54 роки — у кожного другого. Серед жінок віком 25–34 роки АГ виявляється в кожної двадцятої, надалі динаміка її поширеності аналогічна такій у чоловічій популяції.

Ситуація щодо контролю АГ також більш несприятлива в чоловіків: серед них менше обізнаних про наявність підвищеного АТ, нижчий відсоток охоплених медикаментозним лікуванням і більш низька його ефективність. В інших країнах невисока ефективність антигіпертензивного лікування також залишається основною з невирішених проблем контролю АГ серед населення: у Великобританії ефективно лікуються лише 8–11 % хворих, у Росії — 5–7 % серед чоловіків і 17,5 % серед жінок, у Китаї — 8,1 % [2, 4, 17].

Майже половина міських мешканців незалежно від статі мають надлишкову вагу, причому в кожного третього чоловіка й кожної четвертої жінки виявляється НМТ, до того ж кожний восьмий чоловік і кожна п’ята жінка страждають від ожиріння.

За результатами дослідження в міській популяції визначається висока поширеність ГХС: відповідних профілактичних втручань потребують 36,7 % чоловіків і 50,1 % жінок, причому серед них у цілому в кожного п’ятого мешканця незалежно від статі реєструються високі значення показників (≥ 6,2 ммоль/л) цього фактора ризику. Середньопопуляційні рівні загального холестерину в крові як у чоловіків, так і в жінок перевищують 5,2 ммоль/л.

Поширеність ГТГ дещо менша порівняно з ГХС, але кожний четвертий чоловік і майже кожна п’ята жінка повинні проводити превентивні заходи, спрямовані на зниження рівня тригліцеридів у крові.

Серед факторів ризику, що аналізуються, найбільш поширеним у чоловіків (44,5 %) і найменш поширеним у жінок (16,3 %) є куріння. Динаміка поширеності цієї шкідливої звички у віковому аспекті на відміну від зазначених вище факторів ризику свідчить про зменшення кількості курців із віком переважно внаслідок погіршення стану здоров’я та виникнення захворювань. Значна поширеність куріння серед чоловіків сполучається з високою його інтенсивністю (15,3 ± 0,4 сиг/день); середня кількість щоденно випалюваних жінками сигарет удвічі менша.

Незважаючи на невеликий порівняно з іншими показник поширеності куріння в жіночій популяції, проблема куріння жінок в Україні набуває своєї актуальності, по-перше, внаслідок швидкого зростання поширеності цієї шкідливої звички (протягом 25 років від 6,5 до 16,3 %), причому в усіх вікових групах, по-друге, внаслідок її значення у виникненні серцево-судинних захворювань. Установлено, що істотний внесок у розвиток ішемічної хвороби серця в жінок віком до 55 років вносять такі фактори, як куріння в сполученні з глікемією, ліпідні порушення, гінекологічні захворювання та хвороби щитоподібної залози. За відсутності змін у коронарних судинах основний внесок у розвиток ішемічної хвороби серця роблять куріння, патологічна менопауза, гінекологічні захворюваня та анемія. При атеросклеротичному ураженні коронарних судин визначальним факторм є куріння в сполученні з глікемією та патологічною менопаузою [1].

Понад третину чоловіків і майже половина жінок, що мешкають у місті, ведуть малорухомий спосіб життя. Із віком поширеність гіподинамії дещо зростає, але неістотно. Навіть у молодому віці (18–24 роки) рівень фізичної активності кожного четвертого чоловіка й кожної другої жінки визначається як недостатній. Дослідженнями доведено, що найнижчий ризик загальної й коронарної смертності визначається серед осіб із невеликою й помірною фізичною активністю. Активний відпочинок понад 4 години у вихідні дні, помірні заняття садівництвом та регулярні прогулянки протягом 40 хв/день і більше істотно зменшують загальну смертність [3].

Отже, надзвичайно висока поширеність основних факторів ризику свідчить про несприятливий щодо серцево-судинних захворювань профіль ризику в міській популяції України. Наявність такого профілю ризику не дозволяє сподіватись найближчим часом на помітне зниження смертності населення та свідчить про необхідність продовження більш активного застосування відомих і пошуку нових методів і форм профілактики на популяційному рівні.