Газета «Новости медицины и фармации» Неврология (260) 2008 (тематический номер)

Сьогодні до найпоширеніших хвороб в Україні належать неврологічні захворювання, поширеність яких в останні роки, на жаль, значно зросла. У 2007 р. в Україні офіційно зареєстровано 4 825 322 хворі із різними формами неврологічних захворювань, що на 100 тис. населення становить 12 721,7. Це означає, що 11 % населення країни мають неврологічну патологію. Порівняно з 2002 роком приріст чис ла зареєстрованих неврологічних хворих на 100 тис. населення становив 8,9 %, а за останні 10 років кількість хворих із цією патологією у нашій країні збільшилася майже вдвічі. Така тенденція до збільшення відзначається і в інших країнах світу. За даними епідеміологічних досліджень, загальна кількість хворих, які страждають від захворювань нервової системи, включаючи тривожні розлади, алкогольну та лікарську залежність, у країнах Європи у 2005 р. становила 127,2 млн осіб. Це означає, що майже 25,8 % мешканців усіх європейських країн мають неврологічну патологію. При цьому загальна кількість нових випадків захворювань нервової системи у 2005 р. у країнах Європи становила близько 9 млн. Захворювання нервової системи лягають важким тягарем на суспільство. Так, майже 35 % усіх коштів охорони здоров'я європейських країн витрачається на хворих із неврологічною патологією та тривожними розладами. Основ на причина росту в Україні кількості хворих із неврологічною патологією — інтенсивний вплив факторів ризику на населення ( постаріння населення, артеріальна гіпертензія, гіперхолістерінемія, цукровий діабет, нераціональне харчування, гіподинамія, надмірна маса тіла, хронічний стрес, несприятлива екологічна ситуація та ін.). Зростаюча поширеність серед населення інфекційн их та вірусних захворювань, поширення імунної недостатності та алергізації сприяють зростанню кількості запальних та демієлінізуючих захворювань нервової системи. Більша доступність сучасних методів діагностики, і в першу чергу нейровізуалізації, також впливає на виявлення хворих із патологією нервової системи.

У структурі неврологічної патології найбільш актуальними та соціально значущими залишаються судинні захворюва ння головного мозку, демієлінізуючі ураження нервової системи (зокрема, розсіяний склероз), захворювання периферичної нервової системи, наслідки черепно-мозкових травм та інші.

Перше місце серед неврологічних захворювань посідають цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ). У 2007 році, згідно з офіційною статистикою Міністер ства охорони здоров'я України, поширеність ЦВЗ становила 8219,3 на 100 тис. населення. В абсолютних числах — це 3 117 564 хворі на різні форми ЦВЗ (табл. 1). Майже третина хворих на ЦВЗ — це люди працездатного віку. У 62,0 % хворих ЦВЗ обумовлені артеріальною гіпертензією.

Порівняно з 2006 роком поширеність ЦВЗ зросла з 8131,7 до 8219,2 на 100 тис. населення.

Найбільша поширеність ЦВЗ відзначена у м. Севастополі (19430,3 на 100 тис. населення), Одеській (1328,6 на 100 тис. населення), Дніпропетровській (12274,6 на 100 тис. населення), Запорізькій (11173,7 на 100 тис. населення) областях.

Найменша поширеність ЦВЗ була у Рівненській (2376,4 на 100 тис. населення), Закарпатській (2403,0 на 100 тис. населення), Львівській (4106,5 на 100 тис. населення) областях.

Захворюваність на ЦВЗ у 2007 році склала 984,8 на 100 тис. населення, тобто вперше захворів на ЦВЗ 373 541 мешканець України (табл. 1). Із цієї кількості хворих 46,0 % становили люди працездатного віку.

Порівняно з 2006 роком захворюваність на ЦВЗ у 2007 році знизилась з 1000,1 на 100 тис. населення до 984,8 на 100 тис. населення.

Найбільші показники захворюваності на ЦВЗ відзначені в Харківській (1638,6 на 100 тис. населення), Донецькій (1249,3 на 100 тис. населення), Полтавській (1285,4 на 100 тис. населення) областях.

Найменша захворюваність на ЦВЗ була у Закарпатській (556,2 на 100 тис. населення), Рівненській (634,8 на 100 тис. населення), Кіровоградській (667,9 на 100 тис. населення) областях.

У структуру ЦВЗ входять транзиторні ішемічні напади, мозкові інсульти, дисциркуляторна енцефалопатія.

У 2007 році зареєстровано 37 195 хворих із транзиторними церебральними ішемічними нападами, що на 100 тис. населення становить 98,1 (табл. 2).

Найбільша поширеність цієї патології відзначена в Черкаській (294,2 на 100 тис. населення), Хмельницькій (227,5 на 100 тис. населення), Кіровоградській (175,0 на 100 тис. населення) областях, а найменша — у м. Києві (25,3 на 100 тис. населення), Донецькій області (31,3 на 100 тис. населення), АР Крим (33,2 на 100 тис. населення).

Захворюваність на транзиторні ішемічні напади у 2007 році в Україні в цілому була 86,0 на 100 тис. населення, уперше перенесли транзиторні ішемічні напади 32 625 хворих (табл. 2).

До найбільш тяжких форм ЦВЗ належать мозкові інсульти.

У 2007 році вперше захворіли на мозковий інсульт (МІ) 105 513 мешканців України, що на 100 тис. населення становить 278,2. 35,5 % всіх МІ сталися у людей працездатного віку (табл. 3).

Порівняно з 2006 роком кількість МІ в абсолютних числах зменшилася на 1204 випадки, але при розрахунках на 100 тис. населення зросла на 11,3.

Найбільша кількість МІ сталась у Чернігівській (428,3 на 100 тис. населення), Луганській (385,2 на 100 тис. населення), Волинській (354,7 на 100 тис. населення) областях.

Найнижчі показники захворюваності на МІ відзначені вЗакарпатській (188,1 на 100 тис. населення), Львівській (192,7 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (217,2 на 100 тис. населення) областях.

Порівняно з 2006 роком відзначається незначне, але все ж таки збільшення усіх епідеміологічних показників ЦВЗ в Україні.

Як і в минулі роки, основну кількість ЦВЗ становлять хронічні повільно прогресуючі форми ЦВЗ (дисциркуляторна енцефалопатія). Вони складають 95 % у структурі поширеності всіх форм ЦВЗ. Зростання кількості ЦВЗ у нашій країні в основному обумовлено саме ростом дисциркуляторних енцефалопатій (ДЕ). Як свідчить аналіз медичної документації, продовжує спостерігатися гіпердіагностика ДЕ. Дуже часто діагноз виставляється не неврологами, а іншими фахівцями (терапевтами, кардіологами, ендокринологами) без урахування критеріїв для постановки цього діагнозу. У ряді випадків, коли складно визначити етіологію й характер ураження центральної нервової системи, виставляється діагноз ДЕ. Це і призвело до того, що в Україні 6,1 % населення страждає від ДЕ.

Смертність від ЦВЗ у 2007 році становила 220,6 на 100 тис. населення, це означає, що 102 503 мешканці України померли від різних форм ЦВЗ (табл. 4).

Найбільша смертність від ЦВЗ була у Сумській (539,3 на 100 тис. населення), Донецькій (434,5 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (400,5 на 100 тис. населення).

Найбільш низькі показники смертності від ЦВЗ були у Чернівецькій (73,1 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (86,6 на 100 тис. населення), Вінницькій (86,9 на 100 тис. населення) областях.

Слід проаналізувати структуру смертності від ЦВЗ. Внаслідок МІ померло 42 405 жителів країни, що на 100 тис. населення становить 91,3. Інша кількість хворих — 60 098 (129,3 на 100 тис. населення) — померла від інших ЦВЗ.

Смертність від МІ залежно від його типу була такою. Внаслідок ішемічного інсульту померло 21 006 хворих, що на 100 тис. населення становить 45,2 (табл. 5). При цьому смертність від ішемічного МІ була більшою у міського населення (49,2 на 100 тис. населення), ніж у сільського (36,7 на 100 тис. населення).

Найбільша смертність від ішемічних інсультів була в Луганській (106,9 на 100 тис. населення), Чернігівській (82,3 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (77,7 на 100 тис. населення).

Найменша смертність від інфаркту головного мозку спостерігалась у Закарпатській (10,6 на 100 тис. населення), Житомирській (20,2 на 100 тис. населення), Сумській (20,7 на 100 тис. населення), Чернівецькій (22,6 на 100 тис. населення) областях.

Внутрішньомозкові крововиливи стали причиною смерті 13 426 хворих, що на 100 тис. населення становить 28,9 (табл. 6). Кількість померлих хворих від цього виду МІ була приблизно однаковою серед міського та сільського населення.

Найбільші показники смертності від внутрішньомозкових крововиливів були у Луганській (42,8 на 100 тис. населення), Одеській (40,4 на 100 тис. населення), Чернігівській (38,2 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (38,4 на 100 тис. населення). Найнижчі — у Чернівецькій (12,7 на 100 тис. населення), Закарпатській (16,4 на 100 тис. населення), Миколаївській (16,2 на 100 тис. населення) областях.

Внаслідок субарахноїдального крововиливу померли 1334 хворі, що на 100 тис. населення становить 2,8 (табл. 7).

Найбільші показники смертності від субарахноїдального крововиливу були в Полтавській (6,8 на 100 тис. населення), Рівненській (4,3 на 100 тис. населення), Волинській (3,9 на 100 тис. населення) областях. Найнижчі — у Львівській (1,9 на 100 тис. населення), Сумській (1,7 на 100 тис. населення) областях.

Інсульт, не уточнений як крововилив чи інфаркт, мозку був причиною смерті 6639 хворих, що на 100 тис. населення становить 14,3 (табл. 8). Найбільша кількість померлих від неуточненого МІ була в Херсонській (46,9 на 100 тис. населення), Одеській (39,5 на 100 тис. населення) областях, м. Києві (30,6 на 100 тис. населення). Найменша смертність — у Закарпатській (1,0 на 100 тис. населення), Тернопільській (1,3 на 100 тис. населення), Запорізькій (2,2 на 100 тис. населення) областях.

Інші ЦВЗ (які невідомо) стали причиною смерті 60 098 жителів країни, що на 100 тис. населення становить 129,3 (табл. 9).

Найбільші показники зареєстровані у Сумській (490,9 на 100 тис. населення), Миколаївській (238,6 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (262,4 на 100 тис. населення). Найнижчі — у Вінницькій (12,2 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (18,2 на 100 тис. населення), Чернівецькій (22,6 на 100 тис. населення) областях, м. Києві (29,7 на 100 тис. населення).

Отже, в Україні у 2007 році згідно з офіційною статистикою МОЗ України спостерігається тенденція до зменшення смертності від мозкових інсультів. Разом із тим викликають занепокоєння високі показники смертності внаслідок субарахноїдального та внутрішньомозкового крововиливів, що свідчить про низький рівень використання хірургічних методів лікування при цій патології. Багато хворих (15,6 %) помирає внаслідок неуточненого інсульту. 90 % цих хворих — це люди похилого та старечого віку. Діагноз неуточненого інсульту виставляється в тому випадку, коли не проводиться хворим прижиттєва або посмертна нейровізуалізація, або хворі не оглядаються неврологом.

Високою також залишається смертність від інших форм ЦВЗ. 58 % у структурі смертності від ЦВЗ займають інші форми церебро-васкулярної патології. Залишається невідомим, які інші цереброваскулярні захворювання можуть стати причиною смерті.

Високі показники смертності від МІ в Україні в багатьох випадках обумовлені недосконалістю системи надання допомоги хворим з цією патологією. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є створення високотехнологічної допомоги хворим із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями. Такі регіонарні центри почали створюватись в м. Одесі, Донецьку, Львові. Але ж основною метою є створення спеціалізованих інсультних відділень, що мають спеціально підготовлений персонал та оснащені сучасним обладнанням. Такі відділення повинні бути створені в усіх містах та районних центрах країни, і вони мають бути доступні цілодобово для всього населення.

Однією із важливих причин, що впливають на смертність та інвалідизацію внаслідок інсульту, є недостатня інформованість населення щодо симптомів інсульту та необхідності термінової допомоги. Тому в багатьох випадках хворі або їх родичі вчасно не звертаються за допомогою. Працівники швидкої медичної допомоги затримують першочергову госпіталізацію хворих до стаціонару, а частина хворих залишається взагалі дома без належної допомоги.

На рівні стаціонару не виконуються стандарти ведення таких хворих, останні включають проведення термінової нейровізуалізації та надання базисної та диференційованої терапії.

Одним із найважливіших завдань невр ології України є підвищення рівня допомоги хворим на МІ до рівня міжнародних стандартів та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних спе ціалістів. Це вимагає від кожного спеціаліста-невролога, а особливо ангіоневролога, не залишатися осторонь від процесу взаємодії світового та Європейського неврологічного товариства.

У 2007 році, згідно з офіційною статистикою Міністерства охорони здоров'я України, поширеність хвороб нервової системи становила 4502,4 на 100 тис. населення. В абсолютних числах — це 1 707 758 хворих на різні форми хвороби нервової системи (табл. 10). Уперше захворіли хвороб нервової системи у 2007 році 1499,6 на 100 тис. населення. Найбільші показники поширеності на хвороби нервової системи були у м. Києві (7938,2 на 100 тис. населення), Волинській (7900,7 на 100 тис. населення), Вінницький (7718,0 на 100 тис. населення) областях, а найменші — у м. Севастополі (1339,2 на 100 тис. населення), АР Крим (1604,4 на 100 тис. населення), Луганській області (1700,6 на 100 тис. населення).

Розлади периферичної нервової системи посідають друге місце за поширеністю серед хвороб нервової системи. За останні 10 років захворюваність на хвороби периферичної нервової системи зросла в 1,5 рази. 70 % таких хворих — це люди працездатного віку. Зазначена патологія є однією з основних причин тимчасової непрацездатності населення країни.

У 2007 р. в Україні поширеність хвороб периферичної нервової системи становила 1270 на 100 тис. населення (табл. 11). Усього з цією патологією зареєстровано серед дорослого населення 481 738 мешканців нашої країни. Уперше звернулися за медичною допомогою з цього приводу 238 788 українців, що на 100 тис. населення становить 629,6 (табл. 11). Найбільші показники поширеності зареєстровані у м. Києві (2415,6 на 100 тис. населення), Хмельницькій (2177,5 на 100 тис. населення), Львівській (2133,2 на 100 тис. населення) областях, найменші — у Луганській області (244,7 на 100 тис. населення), м. Севастополі (246,6 на 100 тис. населення), Сумській області (355,6 на 100 тис. населення).

Ураження нервів, нервових корінців у 2007 році було виявлено у 372 081 осіб, що на 100 тис. населення становить 981,0 випадків (табл. 12). Захворюваність на цю патологію становила 511,9 на 100 тис. населення (табл. 12). Найбільша поширеність була у м. Києві (2217,2 на 100 тис. населення), Вінницькій (2099,5 на 100 тис. населення), Хмельницькій (1730,3 на 100 тис. населення), найменша — у м. Севастополі (169,2 на 100 тис. населення), Луганській (175,3 на 100 тис. населення), Сумській (248,5 на 100 тис. населення) областях.

Розсіяний склероз (РС) посідає друге місце з інвалідизації серед хвороб нервової системи. У 2007 р. в Україні було зареєстровано серед дорослого населення 18 979 хворих на РС, що на 100 тис. населення становить 50 (табл. 13). Щороку кількість хворих на РС збільшується в середньому на 1000. У 2007 році вперше захворіли на РС 1216 мешканців України, що на 100 тис. населення становить 3,2 (табл. 13). Найбільша поширеність була у Тернопільській (102,8 на 100 тис. насе лення), Волинській (89,9 на 100 тис. населення), Рівненській (82,2 на 100 тис. населення) областях, найменша — у АР Крим (30,3 на 100 тис. населення), Одеській (21,3 на 100 тис. населення), Донецькій (20,9 на 100 тис. населення) областях.

Найбільші показники захворюваності на РС були зареєстровані у Волинській (7,5 на 100 тис. населення), Полтавській (6,3 на 100 тис. населення), Рівненській (5,6 на 100 тис. населення) областях, найменші — у Сумській (1,6 на 100 тис. населення), Миколаївській (1,5 на 100 тис. населення), Кіровоградській (1,3 на 100 тис. населення) областях.

Залежно від регіону України поширеність хвороби коливається від 17 до 60 осіб на 100 тис. населення.

РС — це хронічне прогредієнтне захворювання, що виникає переважно у молодих людей віком від 16 до 45 років та призводить до інвалідизації і вилучення їх із числа працездатного населення. Усе це робить проблему РС украй актуальною для України, переводячи її з розряду суто медичної в ранг соціально-економічної. У 2007 році вперше держава виділила кошти на лікування хворих на РС.

Запальні захворювання нервової системи. Дуже важливою проблемою сучасної неврології є інфекційні, вірусні ураження нервової системи. Почастішали ураження нервової системи герпетичного, грипозного, цитомегаловірусного та іншого генезу: енцефаліти, церебральні арахноїдити та ін. Несприятлива екологічна ситуація, поширення імунної недостатності та алергізації спричинюють зростання кількості таких автоімунних та повільних вірусних нейрозахворювань, як розсіяний склероз, енцефаломієліт, демієлінізуючі форми полірадикулонейропатій. Поширеність запальних хвороб ЦНС у 2007 р. становила 197,0 на 100 тис. населення (табл. 14). Усього зареєстровано серед дорослого населення з цією патологією 74 728 хворих. Уперше захворіли на запальні хвороби нервової системи 8846,0, що на 100 тис. населення становить 23,3 (табл. 14). Найбільша поширеність була в Херсонській (390,7 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (357,6 на 100 тис. населення), Полтавській (316,2 на 100 тис. населення) областях, найменша — у Вінницькій області (72,5 на 100 тис. населення), АР Крим (64,7 на 100 тис. населення), Запорізькій області (54,0 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність у 2007 році була в Івано-Франківській (84,1 на 100 тис. населення), Херсонській (57,3 на 100 тис. населення), Закарпатській (51,9 на 100 тис. населення) областях, найменша — у м. Севастополі (7,9 на 100 тис. населення), Запорізькій області (7,5 на 100 тис. населення), АР Крим (3,3 на 100 тис. населення).

Починаючи з 2004 року кількість хворих із запальними хворобами нервової системи незначно, але зменшилась.

Хвороба Паркінсона та синдром паркінсонізму є чи не найпоширенішою формою рухової патології людини, що уражає понад 1 % популяції людей старше 60 років. На 2007 р. в Україні зареєстровано серед дорослого населення 20 503 пацієнти з цією хворобою, що на 100 тис. населення становить 54,1 випадків (табл. 15). У 2007 році діагноз «хвороба Паркінсона» вперше був встановлений 2553 жителям України, що на 100 тис. населення становить 6,5 випадка (табл. 15). Найбільша поширеність була у Вінницькій області (112,1 на 100 тис. населення), м. Києві (110,8 на 100 тис. населення), Черкаській області (88,9 на 100 тис. населення), найменша — у Луганській (30,0 на 100 тис. населення), Херсонській (29,1 на 100 тис. населення), Одеській (26,7 на 100 тис. населення) областях.

Епілепсія та епілептичні синдроми є одними з найбільш поширених і соціально значущих захворювань нервової системи. Поширеність епілепсії в загальній популяції більшості країн Європи становить 80–230 випадків на 100 тис. населення. В Україні від неї страждають у середньому від 50 до 73 осіб на 100 тис. населення. Згідно з даними більшості епідеміологічних досліджень, проведених у нашій країні та за кордоном, на сьогодні спостерігається зростання питомої ваги епілепсії в загальній структурі захворю вань нервової системи з 0,5 до 0,8–1,2 %. Поширеність епілепсії в Україні у 2007 р. становила 65,8 на 100 тис. населення (табл. 16). Захворюваність на епілепсію у 2007 р. становила 6,7 на 100 тис. населення (табл. 16). Усього в 2007 р. в Україні було зареєстровано 24 939 тис. хворих на генералізовану та парціальну епілепсію, у тому числі з діагнозом, установленим уперше в житті, — 2549 пацієнтів. Найбільша поширеність епілепсії була зареєстрована у Волинській (245,0 на 100 тис. населення), Закарпатській (187,6 на 100 тис. населення), Черкаській (86,7 на 100 тис. населення) областях, найменша — у Хмельницькій (35,4 на 100 тис. населення), Тернопільській (28,2 на 100 тис. населення), Луганській (21,0 на 100 тис. населення) областях.

Найбільша захворюваність спостерігалась у Волинській (17,6 на 100 тис. населення), Закарпатській (16,4 на 100 тис. населення), Львівській (12,5 на 100 тис. населення) областях, а найменша — у Луганській (3,1 на 100 тис. населення), Чернівецькій (1,6 на 100 тис. населення), Сумській (1,3 на 100 тис. населення) областях.

Вегетосудинна дистонія. Одним із поширених захворювань нервової системи в нашій країні є вегетосудинна дистонія. У 2007 р. в Україні поширеність вегетосудинної дистонії становила 1674,0 на 100 тис. населення, захворюваність — 411,4 на 100 тис. населення (табл. 17). Уперше захворіли на цю патологію у 2007 році 156035,0 хворих, що на 100 тис. населення становить 411,4 (табл. 17). Найбільша поширеність цієї хвороби спостерігалась у Волинській області (4562,0 на 100 тис. населення), м. Києві (3942,1 на 100 тис. населення), Київській області (3328,0 на 100 тис. населення), найменша — у Луганській області (549,7 на 100 тис. населення), м. Севастополі (524,7 на 100 тис. населення), Сумській області (510,7 на 100 тис. населення). Від цієї хвороби страждають переважно люди молодого та середнього віку. Останнім часом кількість хворих на вегетосудинну дистонію в нашій країні повільно зменшується.

Інші захворювання нервової системи

Важливою проблемою також є черепно-мозкові травми та їх наслідки. З огляду на зростання травматизму кількість хворих із наслідками черепно-мозкових травм збільшилася. На жаль, даних щодо поширеності цього захворювання в офіційній статистиці МОЗ України немає.

Решта хвороб нервової системи також мають непересічне соціальне значення. Ідеться про мігрень, аміотрофічний склероз, міастенію, спадкові захворювання нервової системи та ін.

Від хвороб нервової системи у 2007 році померло 7047 жителів країни, що на 100 тис. населення становить 15,1 (табл. 18). Найбільша смертність від хвороб нервової системи була в Донецькій (26,9 на 100 тис. населення), Сумській (26,7 на 100 тис. населення), Черкаській (25,8 на 100 тис. населення), Закарпатській (23,5 на 100 тис. населення) областях. Найменша — у м. Києві (5,7 на 100 тис. населення), Чернівецькій (6,7 на 100 тис. населення), Харківській (7,4 на 100 тис. населення) областях.

Неврологічна служба

У різних медичних закладах України працюють 5687 дорослих лікарів-неврологів. Забезпеченість лікарями-неврологами в 2007 році становила 12,9 на 100 тис. населення. Це майже в 3 рази більше, ніж у країнах Європи. Найбільша забезпеченість лікарями-неврологами в м. Києві, Харківській, Запорізькій областях, найменша — у Херсонській, Хмельницькій, Кіровоградській областях. 81,8 % мають кваліфікаційну категорію. Серед атестованих лікарів: 33,3 % має вищу категорію, 49,1 % — першу категорію, 17,6 % — другу категорію.

Неврологічна допомога хворим здійснюється в 1499 неврологічних кабінетах та відділеннях амбулаторно-поліклінічних установ. Ліжковий неврологічний фонд в Україні складає 27 350 ліжок, що на 100 тис. становить 5,92. Найбільша забезпеченість неврологічними ліжками в Чернігівській, Київській, Тернопільській, Вінницькій областях, найменша — у м. Севастополі, Миколаївській області. В обласних лікарнях розташовано 1476 ліжок, у міських — 11 256, у центральних районних — 11 040, в дільничих — 303, у клініках науково-дослідних інститутів — 428, у диспансерах — 180, у психоневрологічних лікарнях — 410.

У 2007 році на цих ліжках проліковано 784 825 хворих із різними захворюваннями нервової системи.

Обіг неврологічного ліжка становив 29,25. Середнє число занятості неврологічного ліжка становило 359,47 дня. Середня тривалість перебування хворого на ліжку становила у 2007 році 12,29. У порівнянні з 2000 р. цей показник зменшився на 2 дні.

Отже, сьогодні в Україні спостерігається зростання кількості неврологічних хвороб, найбільш соціально значущими серед яких є цереброваскулярні захворювання, розсіяний склероз, епілепсія, хвороба Паркінсона, захворювання периферичної нервової системи.